Незабутня зустріч з письменницею Іриною Говорухою
4 грудня 2024 року відбулася онлайн-зустріч користувачів Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара з Іриною Говорухою – талановитою українською письменницею, журналісткою та блогеркою. Вона поділилася з присутніми, як саме розпочався її шлях до написання книг.
Під час заходу пані Ірина презентувала свою книгу «Код нації». Ця непересічна праця – результат досліджень глибинних кодів української ідентичності, історії та культури. Ідея написання «Коду нації» народилася спонтанно. Авторка зазначає, що ідею написання їй підказали самі читачі, які хотіли прочитати не енциклопедичні дані про ту чи іншу визначну особистість, а побачити їх звичайними людьми. Під час повномасштабного вторгнення пані Ірина опинилася в батьків і почала читати про українських видатних діячів, які переживали такі ж навали ворога, як ми сьогодні, та, незважаючи ні на що, продовжували творити. Впродовж року збирала матеріал, історії тих українців, які зачепили її та зробили щось для своєї країни. До книги увійшли історії про інженерів, винахідників, імунологів, геніїв танцю та музики, педагогів і талановитих письменників, поетів, художників. Пані Ірина зізналася, що в неї вже є матеріал на другу книгу «Коду нації», куди увійде історія про М. Леонтовича та його «Щедрика», художника І. Рєпіна та багатьох інших талановитих українців.
Розповіла письменниця і про свій художньо-документальний твір «Плахта», який складається з двох частин: «Плахта» (ч.1) – про початок вторгнення та події в Київський та Чернігівський областях та «Плахта: Південний схід» (ч.2) – про події на сході та півдні України. З початком повномасштабного вторгнення всі тільки сиділи в інтернеті й читали новини, ніхто не знав, що ж робити. У фейсбуці пані Ірина побачила допис жінки з Чернігова, яка писала, що їх місто бомблять, а ніхто про це ніде не пише. Зрозуміла, що писати про те що й раніше вже не зможе, а буде описувати долі людей, які переживають жахіття війни. Звернулася до підписників у фейсбуці й почалися дзвінки з різних міст. В день було по 5 інтерв’ю, які пані Ірина групувала їх по містам України. До листопада 2022 року книга була вже готовою. Вона перекладена англійською, щоб іноземці могли побачити та відчути те, що в нас відбувається. До книги увійшло 500 болючих та щемливих інтерв’ю. Вразило те, що в мальовничих та живописних місцях за кордоном українці сумували за щемкими моментами: фотографії, чайничок, баночки для спецій.
Дякуємо пані Ірині за її творчість та бажаємо творчих успіхів! Ми вистоїмо, адже сила нашого духу гартувалася століттями. Ми витримаємо черговий геноцид, оскільки цінуємо духовне, а не матеріальне і здатні на справжню любов.