Головна Новини Отамановський В.Д. – керівник Вінницької філії Всенародної бібліотеки України

Отамановський В.Д. – керівник Вінницької філії Всенародної бібліотеки України

27.02.2023 07:35

27 лютого 2023 року виповнюється 120 років від дня народження Валентина Дмитровича Отамановського – українського історика, краєзнавця, бібліографа, організатора науки, громадсько-політичного та культурного діяча.

У грудні 1920 р. приступив до роботи у Вінницькій філії (ВФ) Всенародної бібліотеки України (ВБУ) при УАН/ВУАН (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), створеній на базі націоналізованих приватних і громадських книжкових зібрань і книгозбірень установ краю, ліквідованих радянською владою. Працював старшим бібліотекарем у відділі Ucrainica, невдовзі очолив відділ; з 24 червня 1924 р. став директором ВФ ВБУ.

Ще перебуваючи на посаді завідувача відділу Ucrainica, В. Отамановський домігся вжиття важливих заходів для впорядкування зібраних книжкових колекцій, виявив найбільші лакуни у фонді ВФ ВБУ та дбав про профільне доукомплектування книгозбірні. Маючи широкі зв’язки у Києві, регулярно через ВБУ та ВУАН вирішував питання формування фондів ВФ, яка станом на 1 липня 1923 р. мала вже 200 тис. книг та 8 працівників у штаті. Оскільки ВБУ не мала можливостей стабільно забезпечувати ВФ коштами, вже як директор, В. Отамановський щороку відшукував місцеві можливості для утримання філії; водночас з читачів платня за користування послугами бібліотеки принципово не стягувалась. За клопотаннями В. Отамановського ВФ з 13 жовтня 1925 р. отримувала обов’язковий примірник нових видань УСРР.

Фонд ВФ поповнився багатьма цінними виданнями; задля їх вивчення, кращого використання і популяризації 1928 р. у філії був створений Музей друку. Фонд невпинно комплектувався й газетами та журналами різних часів, що виходили на Поділлі. Книгозбірня стала першим реалізованим проектом створення наукової крайової бібліотеки на теренах Поділля та єдиною філією ВБУ.

Крім традиційного бібліотечного обслуговування, колективом ВФ під керівництвом В. Отамановського особлива увага приділялась розвитку краєзнавчого руху та дослідженню краю, зокрема засобами бібліографії, укладанню «Матеріалів до історії друку та бібліографії Поділля», згуртуванню наукових сил регіону. Бібліографічну інформацію, у т. ч. з місцевих періодичних видань, накопичували за розділами: природа, економіка та культура.

З 1927 р. В. Отамановський домігся переведення ВФ на державне фінансування, у т. ч. оплати праці, господарчих та наукових видатків. Однак придбання нових видань поза системою обов’язкового примірника видань УСРР, як і раніше, залежало від фінансової допомоги з боку місцевої влади.

15 березня 1924 р. за його ініціативи на базі структурного підрозділу ВФ – підвідділу «Podolica», було створено громадську наукову організацію – Кабінет виучування Поділля,  метою якої було проголошено максимально широке наукове вивчення регіону. До організації увійшли понад 30 дослідників, а основним джерелом для їхньої пошукової праці стали фонди ВФ. Було видано 26 окремих випусків праць Кабінету, цикли публічних краєзнавчих лекцій і доповідей тощо, які в сукупності мали становити своєрідну енциклопедію поділлєзнавства. В. Отамановський був фактично редактором цих випусків та займався організаційною діяльністю, вишукучи потенційних авторів, кошти, папір і друкарні.

Бібліотекарі ВФ стали кістяком бібліографічної секції Кабінету, працюючи над укладанням багатотомної «Bibliographia Podolica».

В. Отамановський брав участь у підготовці Першої конференції наукових бібліотек УСРР (28-31 грудня 1925 р.), де йшлося про створення Українського бібліографічного репертуару та краєзнавчу бібліографію. На конференції виступив з доповіддю «Бібліографія краю (топобібліографія) як одне з основних завдань наукової книгозбірні та організація топобібліографічної праці на Україні». На Першій Всеукраїнській краєзнавчій конференції у Харкові (29 травня – 3 червня 1925 р.) виголосив доповідь «Краєзнавство та методологія бібліотечної роботи».

Обмірковуючи завдання, які стояли перед Кабінетом, В. Отамановський у книзі «Краєзнавство на Поділлі, найближчі його завдання та потреби й роля в краєзнавчій праці Кабінету виучування Поділля» (1926) та низці «Інформаційних оглядів дослідно-краєзнавчої праці на Поділлі», що додавалися до випусків Кабінету, сформулював завдання краєзнавчого руху, шляхи їх реалізації, запропонував план краєзнавчих досліджень, примірний статут і орієнтовний план роботи краєзнавчого товариства.

 Проте далекосяжні наміри і плани вченого були перервані унаслідок хвилі репресій проти української інтелігенції. 24 серпня 1929 р. В. Отамановського було заарештовано у сфабрикованій ГПУ справі «Спілки визволення України» і 1930 р. засуджено до 5-ти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Згідно з рішенням Головнауки Наркомату освіти УСРР від 11 липня 1930 р. ВФ було ліквідовано, а її фонд приєднано до Вінницької окружної бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва (нині – Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязева).

Заслання В. Отамановський відбував у Татарстані. У 1934 р. засуджений повторно. Звільнившись 1936 р., у зв’язку із забороною повертатись в Україну, оселився в Казані, де, з того ж року, за непідтвердженими даними, працював помічником директора з наукової роботи, завідувачем відділу рукописних і рідкісних книг наукової бібліотеки університету ім. В. І. Леніна (нині – Казанський (Приволзький) федеральный університет), викладав у місцевих вишах, зокрема медичному.

Після закінчення Другої світової війни повернувся до наукової праці, вивчаючи соціально-економічну історію України, еволюцію українських міст.

З 1958 р. оселився у Харкові, де працював на посаді завідувача кафедри латинської мови медичного інституту (нині – Харківський національний медичний університет) у статусі професора.
Практика багаторічного викладання у медичних інститутах підштовхнула науковця до вивчення історії медицини та аптечної справи в Україні, написання відповідних книг і статей. Писав також художні твори – повість «Cин України» (1919 р., перевидана 1992 р.) та ін.

Посмертно реабілітований 11 серпня 1989 р.

Більше про В.Д. Отамановського можна дізнатися, звернувшись до документів із фондів ХОУНБГ:

  1. Вінницька філія Всенародної бібліотеки при УАН (ВУАН): фундація, діяльність, здобутки (1920–1930) / Б. В. Грановський, Т.   Соломонова, М. С. Шлеймович // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація : наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. Вернадського. – Київ, 1998. – Вип. 1. – С. 29–38.
  2. Гуржій О. І. Робак І. Ю., Савчук З. С. Валентин Отамановський - революціонер, вчений, організатор науки / О.І. Гуржій // Український історичний журнал. - 2013. - № 6. - С. 207-209.
  3. Історія в документах: зб. наук. доп. арх. читань, 19 квіт. 2012 р., м. Херсон / Херсонська обласна державна адміністрація; упоряд. І.Ю. Сінкевич - Херсон : Айлант, 2012. - На тит. арк.: До 90-річчя арх. служби Херсонщини. - Бібліогр. наприкінці ст. - 83 с.
  4. Кот С. І. Честі своєї не зрадив (В. Д. Отамановський) / С. І. Кот // Репресоване краєзнавство (20–30-ті роки). – Київ ; Хмельницький, 1991. – С. 133–142.
  5. Петрикова В. Т. Краєзнавча бібліографічна термінологія: національні особливості становлення теорії краєзнавчої бібліографії / В. Т. Петрикова // Бібліотечний вісник – 2000. – № 4. – С. 13–20.
  6. Робак І. Валентин Отамановський як один з фундаторів сучасного вітчизняного краєзнавства / І. Робак // Краєзнавство. – 2014. – № 3–4. – С. 46-55.
  7. Чебан О. Він заважав більшовикам творити міфи / О. Чебан // Урядовий кур`єр. - 2013. - № 30(14 лют.). - С. 12.

Календар подій

    1 2 3 4
56 7 8 91011
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 232425
26272829