Культура фахового мовлення викладача вищої школи

Культура фахового мовлення викладача вищої школи
(пам'ятка читачеві)

Культура мовлення: чому вона важлива

Говорити правильно, володіти культурою професійного мовлення є дуже важливим, адже: по-перше, викладач – зразок для студентів. По-друге, від рівня культури викладача залежатиме рівень його авторитетності серед студентів не лише як освіченого фахівця, але й як просто культурної людини.
Культура мови – наука, яка займається проблемами нормалізації мовлення, розробляє рекомендації з умілого використання мови.
Культура мови – це такий вибір і така організація мовних засобів, які в тій чи іншій ситуації спілкування за умови дотримання сучасних мовних норм і етики спілкування дозволяють забезпечити найбільший ефект у досягненні поставлених комунікативних задач.
Сьогодні мовленнєва культура знаходиться у не найкращому стані. Існує навіть таке поняття як «Екологія  мовленнєвого  середовища»,  тобто  те,  що  потребує захисту, порятунку. 

Фактори забруднення мовлення людини:
а) велика кількість слів паразитів, ці слова доволі стереотипні: значить, ну, ось, як би, так би мовити тощо;
б) забруднення мовлення жаргонізмами;
в) примітивні слова та вирази;
г) порушення літературних норм вимови, вживання слів, побудови фраз;
д) забруднення мови іноземними словами;
е) катастрофічне звуження об’єму словни-кового запасу «середньої людини»;
є) збіднення виразних засобів мови.

Критерії культури мовлення

• правильна літературна вимова;
• правильний правопис;
• усталене наголошення слів;
• точність;
• логічність;
• змістовність;
• доречність, небагатослівність мовлення;
• відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;
• різноманітність мовних засобів та стилю викладу;
• нешаблонність в оцінках, порівняннях, зіставленнях у побудові висловлювань; виразність дикції.

Засоби та методи підвищення мовленнєвої культури викладача

1. Свідомо і відповідально ставитися до слова.
2. Стежити за своїм мовленням, аналізувати його, контролювати слововживання, у разі потреби перевіряти за відповідним словником.
3. Звертатися до правопису, посібників, довідників, учитися самостійно, стежити за змінами норм.
4. Читати художню літературу – джерело збагачення мовлення, записувати цікаві думки майстрів слова, вчити напам'ять афоризми, вірші.
5. Отримувати нові знання з різноманітних галузей науки та техніки, отримання інформації з періодичних видань, передач, телебачення, радіо тощо.
6. Оволодівати жанрами функціональних стилів. Потрібно однаково добре вміти написати вітальну листівку, заяву, доручення, лист для електронної пошти, підготувати науковий реферат чи публічний виступ тощо.
7. Удосконалювати фахове мовлення. Для цього читати фахову літературу (наукові статті, фахові газети і журнали, словники, енциклопедії тощо).
8. Мати практику говоріння (ведення бесіди, переговорів, виступ перед широкою аудиторією, участь у дискусіях тощо.
9. Намагатися не впадати в крайнощі - не бути ні сором'язливим маломовним мовчуном, ні велемовним самовпевненим балакуном, а говорити тільки тоді, коли є що сказати.
10. Оволодівати нормами літературної мови.
11. Розвивати епістолярний жанр: писати листи, відточувати свій стиль.
12. Пам'ятати: голос – це не тільки провідний елемент процесу спілкування – мови й мовлення, а й інструмент самовираження особистості та ілюстрація власного іміджу.

Пам'ятайте:
Праця над своїм мовленням викликає повагу і, без сумніву, дає результати.
Шляхів вдосконалення є безліч, а процес триває усе життя.

Список рекомендованої літератури:

1. Андрієнко Н. В. Суржик та культура мовлення / Н. В. Андрієнко // Педагогічна майстерня. – 2016. – № 1. – С. 43-47.
2. Борейчук О. Від влучного слова – до точного змісту / О. Борейчук // Дивослово. – 2012. – № 4. – С. 43.
3. Захарчук-Дуке О. Проблема культури мовлення у науковому полі сучасної лінгводидактики / О. Захарчук-Дуке // Українська мова і література в школах України. - 2014. – № 2. – С. 19-25.
4. Гамова Г. І. Культура ділового спілкування / Г. І. Гамова // Вивчаємо українську мову та літературу : наук.-метод. журн. – 2011. – № 9. – С. 36-37.
5. Гринищак І. О. Культура мовлення вчителя і сучасність: хто кого? / І. О. Гринищак // Педагогічна майстерня. – 2012. – № 1. – С. 16-19.
6. Дорошенко С. І. Культура усного мовлення: граматичний і синтаксичний аспекти / С. І. Дорошенко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2010. – № 7. – С. 3-8.
7. Івко О. Основи комунікативно-мовної культури / О. Івко // Українська мова та література. Сер. Шкільний світ. – 2012. – № 7(квіт.). – С. 4-12.
8. Кучерук О. Засоби естетичної виразності мови та їх вплив на учнів / О. Кучерук // Дивослово. - 1998. - № 3. - С. 13-15.
9. Олійник О. Б. Риторика: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ольга Олійник; ред. С. П. Барандич. – К. : Кондор, 2009. – 169 с.
10. Панькова Н. Професійно-педагогічна культура вчителя: заняття-лекція / Н. Панькова // Українська мова та література. – 2016. – № 1/2(січ.) – С. 42-50.
11. Рязанова О. Естетика слова / О. Рязанова // Відкритий урок. – 2012. – № 2. – С. 50-51.
12. Семеренко Г. Мовна норма як основний критерій культури мовлення / Г. Семеренко // Українська мова й література в сучасній школі. – 2013. – № 7/8. – С. 17-19.
13. Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет / М. Стельмахович // Дивослово: Укр. мова і л-ра в навч. закладах. – 1998. – № 3. – С. 20-21.
14. Скобочкіна Н. І. Прагмалінгвістичні основи мовної етики й мовленнєвого етикету / Н. І. Скобочкіна // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2012. – № 19/20/21 (лип.) – С. 68-70.
15. Томан І. Мистецтво говорити / Іржі Томан; пер. с чес. В. І. Романця. – 2-ге вид. – К. : Політвидав України, 1989. – 293 c.
16. Українська лінгвостилістика та культура мови на межі століть: полілог поколінь  / С. Єрмоленко та інші // Українська мова. – 2016. – № 4. – С. 24-40.
17. Юрченко А. С. Мовленнєва культура викладача / А. С. Юрченко // Все для вчителя. – 2014. – № 10. – С. 143-145.

Укладач: Л. М. Віжічаніна