Лучук В. Книголюбка

     
              Лучук Володимир

КНИГОЛЮБКА

Хтозна вже відколи
я люблю читати.
Якби не до школи –
не лягала б спати.

Я люблю читати
часто до півночі,
поки пелехаті
ляжуть сни на очі.

Я засну, раденька, -
сплять разом зі мною
явори Шевченка
над Дніпром-рікою.

В сні не знаю, де я, -
лину в піднебессі,
а в руках лілея
Українки Лесі...

На столі розкрита
книжечка весела -
хитрий лис Микита
в мандри йде на села.

Кіт-воркіт - на плоті
дядечка Малишка...
В навчанні й роботі
помагає книжка.

В новорічні свята
я напам’ять вчила
вірші про санчата
дідуся Максима.

Зайчика була б я
у ліску спіймала...
На човенці жабка
з вітром мандрувала.

Хотіла б я уміти
швидко так читати,
щоб усі на світі
книги прочитати!