Мемуари Соломона Кишиневського вже у Херсоні

Ми живемо в часи, коли акценти в діяльності бібліотеки істотно змінюються. Все більшою мірою її задіюють як багатопрофільний центр дозвілля. Проте в осяжному майбутньому основним призначенням бібліотеки, як і раніше, буде збирання і зберігання творів друку для громадського користування. Цінні книжкові фонди завжди слугуватимуть джерельною базою для проєктної діяльності, гуманітарних досліджень, краєзнавчої роботи. Приклад тому – наукова і видавнича діяльність Одеської національної наукової бібліотеки.

Фундаментальні біобібліографічні довідники «Товарищество южнорусских художников» і «Общество независимых художников в Одессе», антології кращих сторінок одеської періодики, книги про Григория Маразлі, Сергія Уточкіна, Михайла Лінського, Киріака Костанді – усі ці видання з'явилися на світ завдяки цінному фонду ОННБ і високому професіоналізму її співробітників – невтомних дослідників історії культури Одеси. Нещодавно нашими одеськими колегами в дар херсонцям була передана книга «Мои воспоминания» Соломона Кишиневського (2019). Мемуари художника були підготовлені до видання провідним фахівцем ОННБ Ольгою Барковською, автором і укладачем багатьох із перелічених вище видань. 

***

Соломон Кишиневський (1862-1941) – одеський художник, що проявив себе у різних сферах діяльності. Він був організатором чотирьох «весняних виставок» (1896-1902 рр.), у 1906 р. влаштував власну «постійну загальнодоступну» виставку живопису та графіки (вона експонувалася до осені 1908 р.), персональні виставки в 1910, 1929 і 1938 рр. Працював в Одеському художньому училищі, публікував у пресі статті та рецензії. Відомий був Соломон Кишиневський і як газетний та журнальний графік, його малюнки регулярно з'являлися в «Одесских новостях», «Южном обозрении» та ін. Восени 1941 р., на початку війни і окупації, вісімдесятирічний майстер залишався в Одесі. Коли єврейське населення стали зганяти в гетто, Кишиневський розділив долю своїх одноплемінників. Із гетто він уже не повернувся. За усними свідченнями, він загинув у кінці 1941 або на початку 1942 року. Перед своїм відходом найцінніші для себе речі – кілька картин і рукопис спогадів – Соломон Кишиневський віддав на зберігання сім'ї поета, журналіста і художнього критика В.І. Кривцова. Згодом рукопис мемуарів зберігався в архіві Лущика Сергія Зеноновича (1925-2015) – відомого одеського колекціонера, дослідника літературного і художнього життя Одеси кінця XIX – поч. XX ст.

Погодьтеся, що мемуари Соломона Кишиневського – людини, яка прожила настільки довге і насичене подіями і враженнями життя, становлять безсумнівний інтерес. Для херсонців спогади Кишиневського будуть цікаві й тим, що є в них рядки, присвячені Олексію Олексійовичу Шовкуненку: «ШОВКУНЕНКО. Рядом с Волокидиным выступает и Шовкуненко, оба они работали в одно и то же время, художник пишет пейзаж, портрет и Nature morte; импрессионист, но не «neo». Шовкуненко – трезвый реалист и с первых же шагов получает общее признание. Как выдающийся художник он получает пост профессора в Одесской школе рисования, а после переводится в Киевскую академию, где занимает кафедру живописи и по сие время. Здесь, в Киеве, он получает заказ исполнить несколько акварелей, изображающих Днепрострой, задание это он выполняет блестяще, благодаря чему теперь считается одним из лучших акварелистов нашего Союза. Как и Волокидин, Шовкуненко сложный жанр тоже не писал. Оба эти художника принадлежат Одессе».

У спогадах Кишиневського мова йде про серії «Днепрострой» (70 акварельних робіт), створеної О.О. Шовкуненком у 1930-33 рр. На Всесвітній виставці в Парижі в 1937 р. за цю роботу художник отримав гран-прі та золоту медаль.

Мемуари Соломона Кишиневського будуть цікаві не тільки мистецтвознавцям, а й широкому колу читачів. Із книгою можна познайомитися, відвідавши відділ мистецтв Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара.

Ольга Лянсберг