«Мій Херсон – це місто контрастів»: ім’я Дніпрової Чайки на мапі міста

Херсон – це не лише вулиці й будинки. Це переплетіння доль, запах дніпровської води та шепіт степового вітру, що колись надихали видатних особистостей.

20 квітня відбулася зустріч учасників культурно-просвітницького проєкту «Імена на мапі Херсона». Цього разу захід був присвячений постаті Дніпрової Чайки (1861-1927) – української письменниці та громадської діячки, чия творчість і життєвий шлях тісно пов’язані з південним регіоном України.

Тему зустрічі висвітлила Вікторія Мусійко – науковиця, заступниця директора з наукової роботи Херсонського обласного краєзнавчого музею. У своїй доповіді вона детально розповіла про життєвий шлях Дніпрової Чайки, зокрема херсонський період, її літературну діяльність та внесок у розвиток української культури.

Доповідь пані Вікторії була не простою лекцією – це була мандрівка в часі. Присутні немов на власні очі побачили молоду Людмилу Василевську-Березіну (справжнє ім’я письменниці), яка понад усе любила наш край.

«Мій Херсон – це місто контрастів: пил казенних паперів і свіжість дніпрової хвилі», – ці слова авторки стали лейтмотивом зустрічі.

Для Дніпрової Чайки Херсонщина не була місцем заслання чи просто робочим майданчиком. Вона була її стихією. Вікторія Мусійко процитувала спогади, від яких у слухачів перехоплювало подих:

«Моє серце лишилося там, де Дніпро впадає в море. Всі інші міста здаються мені лише тимчасовим прихистком, поки я не повернуся до своїх степів…».

Сьогодні ім’я письменниці викарбуване на мапі нашого міста, але шлях до цього визнання був тривалим. Учасники заходу дізналися, що вулиця Дніпрової Чайки, яка нині затишно розташувалася у мікрорайоні «Янтарний» (Дніпровський район), з’явилася там не випадково. Хоча офіційно вона зафіксована у переліку 2002 року, ідея вшанування «степової музи», письменниці-мариністки виникла ще на світанку української Незалежності. Архівні шпальти газети «Ленінський прапор» від 1 лютого 1991 року свідчать: херсонці вже тоді прагнули повернути своїм вулицям імена тих, хто справді любив цю землю, а не просто служив системі.

Зустріч відбулася в атмосфері неймовірного душевного піднесення. У часи, коли Херсон знову виборює своє право на ідентичність, постать Дніпрової Чайки стає символом незламності. Вона, як і тоді, нагадує нам: ми – діти південного степу і могутньої ріки.

Збереження таких імен на мапі – це не просто формальність. Це наш спосіб сказати всьому світу: Херсон пам’ятає своє коріння. Херсон знає своїх героїв. Херсонщина – це Україна, оспівана у кожному слові Дніпрової Чайки.

Проєкт «Імена на мапі Херсона» продовжує свою роботу, повертаючи місту його справжнє обличчя через висвітлення долі людей, які творили його історію.