Олександр Євгенович Назимов – український правознавець, який зробив значний внесок у розвиток науки адміністративного і поліцейського права

Олександр Євгенович Назимов – український правознавець, який зробив значний внесок у розвиток науки адміністративного і поліцейського права

Для судді закон служить єдиною метою діяльності;
для адміністратора закон є тільки межа, 
переступати яку він не має права; але, 
обертаючись в межах закону, адміністратор 
може прийняти те або інше рішення 
залежно відміркувань доцільності.
О. Є. Назимов

Олександр Євгенович Назимов народився в 1851 році в сім’ї псковських поміщиків, родовід яких сягав XVII ст. Батько його вчився у Петербурзькому університеті, був військовослужбов­цем, згодом мировим суддею. Мати – із багатого поміщицького роду, була дуже релігійною. Ця релігійність частково передалася й сину.

О. Є. Назимов не отримав систематичної шкільної освіти. Через хворобу матері частину дитинства він провів у Швейцарії, в Штутгарті. Освіту отримав спочатку вдома, потім навчався в московській гімназії. Домашнім репетитором його був відомий лінгвіст П. Ф. Фортунатов. Наприкінці 1860-х р. сім'я переїхала на проживання до м. Києва. Там Олександр Євгенович витримав іспит в якості абітурієнта в Ніжинську гімназію (Чернігівська область). Закінчивши гімназію, він вступив до Київського університету св. Володимира на юридичний факультет. Своїм умінням триматись, незвичайним розумом, знанням іноземних мов він різко вид­ілявся в середовищі студентів.

У 1874 р. О. Є. Назимов закінчив Київський університет зі ступенем кандидата. Йому пророкували кар'єру вченого, проте, маючи ора­торські здібності, він вибрав кар'єру адвоката, записався по­мічником присяжних повірених при Київському суді. Йому доручали кримінальні справи, які вели, як правило, досить досвід­чені адвокати. Та швидко адвокатура перестала його цікавити.

17 жовтня 1875 р. О. Є. Назимов був обраний стипендіатом кафед­ри державного права Київського університету. Багато вчився і успіш­но склав магістерський іспит, захистивши дисертацію «Реакция в Пруссии (1848-1858)».  Ця робота отримала захоплені відгуки критиків. Основна думка його роботи: реакція хоч і викликається нерідко випадковими політичними комбінаціями, проте має більш глибоке підґрунтя у внутрішній спорідненості між старими і новими порядками. Дослідження отримало високу оцінку О. В. Романович-Славатинського, який розіслав екземпляри книги відомим німецьким державознавцям Л. Штайну і Р. Гнейсту, які теж дали високу оцінку праці О. Є. Назимова.

Зважаючи на те, що отримати доценту­ру в університеті було складно, О. Є. Назимов прийняв пропозицію відкрити читання лекцій у якості приват-доцента Демидівського юри­дичного ліцею у Ярославлі і залишився в цьому учбовому закладі майже на 10 років. У травні 1881 р. він захистив там дисертацію «Теория конституционализма и самоуправления Рудольфа Гнейста» (рго venia 1еgеndі) і був обраний приват-доцентом кафедри дер­жавного права. Після захисту О. Є Назимов продовжував читати курси державного і адміністративного права в званні доцента, а потім – екстраординарного професора. У цю пору він перейнявся симпатією до російського народу, захопився поезією, билинами. У червні 1889 р. він здійснив поїздку на Соловецькі острови, де зібрав цікавий матеріал для суджень про російсь­кий народ.

Однак життя і діяльність у скромному провінційному Ярославлі не задовольняли Олександра Євгеновича. Він рвався до великих наукових центрів. На той час була вакантною кафедра поліцейського права Новоросійсько­го університету – 8 серпня 1891 р. О. Є. Назимов вступив на посаду виконуючого обов'язки екстраординарного професора цієї кафедри.

Кінець 1890-х рр. був для О. Є. Назимова досить продуктивним. У ці роки він задумав написати докторську дисертацію про Міністер­ство поліції в епоху Олександра І. Кожного року він їздив у відрядження до Петербурга та Москви. Зібрав дуже багатий матеріал. Робота ця на­стільки полонила його, що навіть за декілька місяців до смерті він ско­ристався перебуванням у Парижі по хворобі, щоб ознайомитись з по­трібними йому архівними матеріалами.

У ті ж роки О. Є. Назимов виконав свою завітну мрію – відвідав Америку. Як представника державної науки його цікавила американсь­ка Конституція. У 1895-1896 рр. він проїхав усією Америкою: відвідав Нью-Йорк, Чикаго, Ніагару. У цей же час (початок 1896 р.) О. Є. На­зімов побажав виступити в окружному суді у якості захисника по справі свого учня Б. А. Мітта, безпідставно звинуваченого. Завдяки високому професіоналізму, ясному розуму і блискучим ораторським здібностям, О. Є. Назимов виграв цю справу.

У 1899 р. відзначався ювілей О. С. Пушкіна – 26 травня 1899 р. О. Є. Назимов виголосив актову промову в Міському саду Одеси з приво­ду ювілею, що була пізніше опублікована під назвою «Общественные идеалы А. С. Пушкина». Цю промову можна вважати зразком манери вченого: багатство думок і скупість у словах, відсутність вишуканості поряд з блискучими порівняннями, сміливість і несподіваність висновків.

В Одесі, за ініціативою і під керівництвом В. Є. Таїрова, у кінці 1899 р.,  було організовано Нараду для вивчення питань фальсифікації харчо­вих продуктів і напоїв. Ця нарада завершила свою роботу у травні 1901 р. розробкою законопроєкту, в якому активну участь взяв О. Є. Назимов. Його роботи на цю тему отримали достойну оцінку в наукових і суспіль­них колах.

Останні роки життя О. Є. Назимов працював над докторською дисертацією, яка була присвячена історії міністерства поліції, але не була завершена у зв’язку зі смертю вченого.

Його літографічний конспект лекцій з поліцейського права містить вчення про державне управління. Традиційно курс відкривався історичним нарисом адміністративно-поліцейських установ в Росії, історичними оглядами законодавства у справах про друк, урядових заходів в області громадського піклування, народної освіти, охорони здоров’я, тощо.

Вчення про державне управління розглядається вченим в структурі науки про державний устрій – про взаємодію державного і адміністративного (поліцейського) права. Із цього приводу Олександр Євгенович відмічав, що між цими дисциплінами існує відношення подібне до того, яке існує між анатомією і фізіологією.

Головну мету державного внутрішнього управління вчений бачив в турботі про успіх народу, в розвитку фізичних, інтелектуальних та економічних сил населення за допомогою узгодженої діяльності суспільства і уряду. О. Є. Назимов вважав «архіважливим завданням» розвиток самодіяльності громадян за допомогою участі в установах управління.

У науці державного управління О. Є. Назимов, як і більшість вчених, виділяв два основні розділи: вчення про державний благоустрій і вчення про поліцію безпеки. Діяльність держави полягає в установі пошти, залізниць, турботі про розвиток кредитних установ тощо. Вчення про поліцейську безпеку сполучається з поліцейською діяльністю держави, відмінною рисою якої є примус.

Розкриваючи юридичний характер внутрішнього державного управління, О. Є. Назимов писав про закономірну, тобто засновану на законі, діяльність адміністрації. Юридична природа внутрішнього управління позначається в тому, що дії адміністрації обертаються в формах, встановлених законом. Цей формалізм є першою умовою закономірності управління. Учень О. Є. Назимова, студент Демидівського юридичного ліцею, а в подальшому і його викладач І. Я. Гурлянд, в своїх спогадах свідчив, що Олександр Євгенович постійно підкреслював, що адміністративіст «повинен бути в один і той же час і юристом, і філософом, і істориком».

27 березня 1901 р. О. Є. Назимов був призначений деканом юридичного факультету Новоросійського університету. Та, на жаль, він не був створений для адміністративної діяльності. Постійні хвилювання відразу ж загострили його хворобу. За станом здоров'я він поїхав до Парижу, потім – в Алжир. Та лікування в далеких країнах йому не допомогло.

Він повернувся в Одесу. У ніч з 30 вересня на 1 жовтня 1902 р. О. Є. Назимов помер від базедової хвороби в Одесі.

Людина рідкісних дарувань і сили розуму, О. Є. Назимов, на жаль, сумнівався у своїх силах. Проте за душевними якостями він був справжнім аристократом духу: «Оригі­нальний витончений розум, блискучий дар слова, неперевершений гу­мор, незалежний гордий характер, природне почуття витонченого і ари­стократична відраза до всього ординарного і вульгарного – все це по­єднання кращих людських якостей дало світу видатного вченого, тала­новитого професора, блискучого оратора і рідкісного друга і людину» (Л. Ю. Кудінова)/

Професори, студенти, учні О. Є. Назимова у своїх прощальних промовах висловлювали гарячі сподівання увічнити його пам'ять: зібрати всю його спадщину, всі спогади і біографічні замітки про нього та видати книгою. У 1904 р. вийшла у світ книга за редакцією І. А. Линниченка «Профессор Александр Евгеньевич Назимов. Биография и воспоминания». Ця книга має велике значення і в наш час.

Шановні користувачі! Пропонуємо ознайомитися з працями О. Є. Назимова та літературою про нього:

1. Назимов А. Е. (1851-1902). Реакция в Пруссии (1848-1858) / исслед. А. Назимова. - Ярославль : Типо-лит. Г. Фальк, 1886. - XII, 295 с.
2. Назимов А. Е. Общественные идеалы A. С. Пушкина [Електронний ресурс] (дата звернення 22.06.2021)
3. Назимов Александр Евгеньевич // Энциклопедический словарь : [в 82 т.] / начатый проф. И. Е. Андреевским [1-8 тт.], продолжается под ред. К. К. Арсеньева и засл. проф. Ф. Ф. Петрушевского ; при участии ред. отд. С. А. Венгерова [и др.] , изд.: Ф. А. Брокгауз (Лейпциг), И. А. Ефрон (СПб.). - СПб. : Тип. АО Брокгауз-Ефрон, 1890 - Т. 39 (20) : Московский университет - Наказания исправительные. - 1897. - С. 461-462.
4. Гольцев В. А. Назимов. Реакция в Пруссии. Ярославль. 1886. [Рецензия] // Юридический вестник. – 1886. – № 12. – С. 760.
5. Касяненко Ю. Я. Назимов Олександр Євгенович / Ю. Я. Касяненко // Юридична енциклопедія : [в 6 т.] / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. - К. : Вид-во "Укр. енцикл." ім. М. П. Бажана, 1998 - 2004. - Т. 4 : Н - П. - 2002. – С. 30-31.
6. Крестовська Н. М. Назимов Олександр Євгенович / Н. М. Крестовська // Енциклопедія Сучасної України [Текст] / НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енцикл. дослідж. НАН України. - К. : Координац. бюро ЕСУ НАН України, 2001. - Т. 22 : Мр - На / редкол.: І. М. Дзюба (співголова). - Київ : Ін-т енцикл. дослідж. НАН України, 2020. – С. 381.
7. Кудінова Л. Ю. Назімов Олександр Євгенович. Юрист, фахівець у галузі конституційного права [Електронний ресурс] /Л. Ю. Кудінова // Режим доступу: http://fs.onu.edu.ua/clients/client11/web11/litopis/Nazimov.pdf (дата звернення 17.06.2021)