Олена Кисілевська – лицарка духу і пера
На черговому, по-літньому теплому «Вечорі історії з Гончарівкою» ми говорили про неймовірну жінку – Олену Кисілевську. Сенаторка польського сейму (1920-1930 роки), референтка Союзу українок, перша голова світової федерації українських жіночих організацій, редакторка та видавчиня, громадська діячка, політикиня, публіцистка, письменниця, учителька, журналістка, фольклористка, сподвижниця та знавчиня української культури, завзята мандрівниця, фотографка, голова секції при товаристві «Сільський господар», порадниця та наставниця для української жінки-матері, творчиня безцінних на той час журналів «Жіноча доля», «Жіноча воля», «Світ молоді». Але ім’я її мало відоме широкому загалу українців.
Наша лекторка, вчителька та дослідниця Ірина Садула розповіла, що в березні виповнилося 155 років з дня народження Олени Кисілевської. Вона рано стала до громадської праці: п’ятнадцятирічною вступила до першого українського жіночого товариства. Щиро перейнялася ідеями жіночої емансипації, докладала багато зусиль, щоб розкрити й донести суспільству глибину духовного світу жінки. В 1903 р. О. Кисілевська дебютувала на літературний ниві. З-під її пера вийшло багато текстів про мандри («Швейцарія», «Подорож до Африки», «Враження з дороги», «До Комор Довбуша», «Листи з-над Чорного Моря», «Під небом півдня» та інші). Олена багато подорожувала Україною, Європою, побувала в Канаді, США, Північній Африці. Одного разу, надихнувшись нарисами Софії Яблонської про подорож до Марокко, Кисілевська й собі вирішила відвідати цю країну. Але яке ж було її здивування, коли побачене зовсім не відповідало прочитаному.
Дуже вразило, що куди б не заїздила пані Кисілевська в Україні, скрізь питала: «Чи є тут читальня Просвіти?!» Дуже уважно приглядалася до одежі жителів, до їхньої мови, поведінки, побуту. Жінку цікавила культура у всіх проявах, а одіж то передовсім, бо й сама Кисілевська добре зналася на українських строях. Як тішилася вона, коли бачила українську вишивку і рушники над образами у хаті. Не забувала ще й знимкувати ті миті зустрічей з людьми та куточками, а на прощання лишити добру книжку.
1925 р. О. Кисілевська заснувала у Коломиї часопис «Жіноча доля» і була незмінною редакторкою видання аж до 1939 р. Це був унікальний журнал з багатьох причин. По-перше, це, мабуть, єдине видання, яке протрималося так довго в окупованій Україні. По-друге, на сторінках часопису друкували не лише поради, кулінарні переписи, останні новини, а й твори українських класиків, переклади світової класики, оголошення та багато іншого вельми цікавого.
Нині ім’я нашої видатної українки є мало знаним, хоч повертається потрохи. 2019 р. творці проєкту «Авторська кухня українська» перевидали кулінарну книгу з минулого століття, яку укладала саме О. Кисілевська «Як добре й здорово варити». Особливість кулінарної книги полягала в тому, що читачки «Жіночої долі» надсилали рецепти з різних куточків України. Там є рецепти від Ольги Кобилянської, Ольги Дучимінської, Адольфіни Макогон (мами Ірини Вільде), Юлії Маркевич (мами Дарії Цвєк), а також рецепти, що їх надіслали українки з різних куточків світу. 2020 р. в Києві вийшла у світ перевидана книга «По рідному краю» (1955); якраз звідти можна черпати знання про побут українців майже сто літ тому. Кисілевська дуже детально, з діалогами, художньо та майстерно все описує читачеві.
Дякуємо пані Ірині за повернення Україні незаслужено забутих імен відомих українок. Бажаємо успіхів на дослідницькій ниві та чекаємо на чергові зустрічі.
Також можете ознайомитися з книгами Олени Кисілевської, доступними онлайн, та списком рекомендованої літератури про неї.