Феномен Петра Яцика
На затишному осінньому «Вечорі з Гончарівкою», що відбувся напередодні Дня української писемності та мови, учасники говорили про патріотизм, який проявляється не лише у словах, а насамперед – у вчинках.
Гостя зустрічі – Ірина Садула, учителька, журналістка, дослідниця, – представила присутнім життєвий шлях Петра Яцика – видатного мецената, культурного діяча та великого українця, який зумів поєднати підприємницький успіх із самовідданим служінням українській культурі та освіті. Саме його ім’я носить Міжнародний конкурс знавців української мови, який щороку об’єднує тисячі учнів, студентів і шанувальників рідного слова.
Петро Яцик народився 7 липня 1921 року в селі Верхнє Синьовидне на Львівщині, у багатодітній сім’ї. Після семирічки навчався в Українському технічному господарському інституті, де почав опановувати німецьку, англійську та іспанську мови. У 1944 році, перетнувши Карпати, він опинився спочатку в Австрії, згодом у Німеччині, а 1949-го прибув до Канади з кількома доларамив кишені.
Починав із найскромніших робіт, проте завдяки наполегливості та працьовитості досяг неймовірного успіху в будівельній галузі, ставши одним із найбагатших людей Канади. Проте матеріальні здобутки ніколи не були його головною метою. З 1955 року Яцик активно фінансував українські освітні та культурні проєкти, серед яких – видання «Енциклопедії українознавства» та створення кафедри українознавства в Торонтському університеті.
Близько 90 % своїх прибутків Петро Яцик спрямовував на підтримку української науки, культури та освіти. У 1976 році меценат започаткував український відділ при Гарвардському університеті, а згодом профінансував переклад англійською мовою фундаментальної праці Михайла Грушевського «Історія України-Руси» – грандіозний проєкт вартістю понад 15 мільйонів доларів.
2000 року, за підтримки свого друга й однодумця Михайла Слабошпицького, Петро Яцик заснував конкурс знавців української мови. Попри критику і нерозуміння, його ідея заохочення молоді до вивчення української мови – у тому числі й фінансово – перетворилася на масштабний міжнародний проєкт, що й сьогодні об’єднує українців у всьому світі.
Петро Яцик відійшов у вічність 1 листопада 2001 року в Торонто, але його справа живе.
Пані Ірина розповіла, що 1998 року режисер Едуард Занюк створив фільм «Візія Петра Яцика», у якому намагався показати духовний світ цієї непересічної людини. А Михайло Слабошпицький, який не лише дружив із меценатом, а й стояв біля витоків мовного конкурсу, написав книгу «Українець, який відмовився бути бідним», у якій назвав Яцика символом меценатства, «якому немає аналогів у сучасному українському світі».
У 2012 році побачила світ книга канадського письменника Джона Лоуренса Рейнольдса «Leaving Home: The Extraordinary Life of Peter Jacyk» (український переклад Михайла Сороки вийшов 2018 року під назвою «Залишаючи дім: надзвичайне життя Петра Яцика»).
Зустріч завершилася теплими словами вдячності лекторці за натхненну й щиру розповідь про людину, що не шукала легких шляхів, а торувала власний – гідний і шляхетний.
Пам’ять про Петра Яцика – це світло, що не згасає крізь час, нагадуючи нам, що справжній успіх народжується з любові до свого народу й віри у його майбутнє.
