Петренко Н. Бібліотека... Серце завмира

                           Надія Пилипівна Петренко

Бібліотека… Серце завмира,
Коли пірнаю в тишу таємничу,
Святилище пізнання і добра,
Що в майбуття через минуле кличе.
                І осягнути незбагненну суть
                Світобудови прагну заповзято,
                Коли мені з полиці дістають
                Важкі томи Плутарха і Сократа.
Немов надійний лоцман в морі книг,
Бібліотекар взяв штурвал у руки.
Розкуто мчить моїх фантазій бриг
Крізь холоди занепаду й розлуки.
                 І поки є ти, сховище книжок,
                  І поки ти людей рятуєш свято,
                  Мене не знищить соціальний шок,
                  Як час не вбив Плутарха і Сократа.
До дива знань і мрій, о друзі, йдіть!
Високий дух летітиме далеко…
Аби сказати: «Зупинися, мить!»
Кажу лише: «Живи, бібліотеко!»