Праця жінок: пільги та гарантії

Праця жінок: пільги та гарантії

Трудове законодавство передбачає спеціальні норми, що встановлюють гарантії при прийнятті на роботу, заборону на звільнення для працюючих жінок. Нижче основні з них.

Пільги та гарантії.

Прийняття на роботу
1. Заборонено відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з причин, пов'язаних із вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю – ст. 184 КЗпП.
Відмова у прийнятті на роботу зазначених категорій жінок можлива, тільки якщо вона є обґрунтова­ною. У такому разі роботодавець зобов'язаний повідомити їм у письмовій формі причину відмови. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена жінкою в судовому порядку.
2. Заборонено встановлювати випробувальний строк при прийнятті на роботу вагітним жінкам, а також одиноким матерям, що мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю – ч.З ст. 26 КЗпП. Крім того, вважаємо, що роботодавець не має права встановлювати випробувальний строк жінкам, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років - якщо жінка перебуває у відпустці для догляду за дитиною).
Річ у тому, що цих працівниць не можна звільняти за ініціативою роботодавця (див. п. З). У свою чергу, звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній робо­ті протягом строку випробування (п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП) є звільненням за ініціативою роботодавця.

Звільнення
3. Заборонено звільняти вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років, якщо дитина згідно з медичним висновком потребує домашнього догляду), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю за ініціативою роботодавця (крім випадків повної ліквідації установи (організації), коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням) – ч.3 ст. 184 КЗпП.
Не заборонено звільняти вищезгадані категорії жінок за ініціативою самої працівниці або за згодою сторін.
4. У разі звільнення після закінчення строкового трудового договору вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років, якщо дитина згідно з медичним висновком потребує домашнього догляду), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю, роботодавець зобов'язаний їх праце-влаштувати. На період працевлаштування за жінками зберігається середня заробіт­на плата, але не більше 3 місяців з дня закінчення строкового трудового договору – ч. 3 ст. 184 КЗпП.

Умови праці
Основна частина працівників в установі - жінки. Які пільги і гарантії за умовами праці слід дотриму­вати за такими працівницями, щоб не потрапити під трудові штрафи?
У ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону про охорону праці ще вказано: забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслу­говування). Причому список таких шкідливо-небезпечних робіт, на яких забороняється застосовувати працю жінок, визначено в Переліку № 256.
Проте з 22.12.2017 р. наказом МОЗ від 13.10.2017 р. № 1254 скасовано Перелік № 256 (крім гл. З розд. І Переліку № 256, яка втрачає чинність з дати, коли Україною буде завершено процедуру денон­сації Конвенції про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду № 45). Нормотворці пояснюють, що скасування Переліку № 256 направлено на боротьбу із дискримінацією жінок у трудових відносинах.
Отже, з 22.12.2017 р. жінки можуть займатися роботами, що раніше були визначе­ні як заборонені для них у Переліку № 256 (крім робіт, вказаних у гл. З розд. І Переліку № 256). Тоді як норми ст. 174 КЗпП і ст. 10 Закону про охорону праці в частині заборони для жінок займатися шкідли­во-небезпечними роботами мають бути переглянуті. Разом з тим трудове законодавство містить й інші пільги і гарантії щодо умов праці жінок, які залишаються чинними.

Пільги та гарантії. Умови праці

1. Заборонено залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми Ст. 174 КЗпП,ст. 10 Закону про охорону праці. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом МОЗ від 10.12.93 р. №241.
2. Не допускається залучати жінок до робіт у нічний час, крім тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Вказане обмеження не поширюється на установи (організації, підприємства), де зайняті тільки члени однієї сім'ї – ст. 175 КЗпП.
Перелік галузей і видів робіт, на яких дозволена нічна праця жінок, із зазначенням максимальних стро­ків застосування їх праці в нічний час, повинен був затвердити КМУ. Проте такого документа досі немає.
3. Не допускається залучати до робіт у нічний час, до надурочних робіт і роботи у вихідні дні, а також направляти у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років – Ст. 55, 63 і 176 КЗпП.
4. Залучати до надурочних робіт, а також направляти у відрядження жінок, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю, можна тільки за згодою таких жінок – ч. З ст. 63, ст. 177 КЗпП.
5. Вагітним жінкам згідно з медичним висновком мають бути знижені норми виробітку, норми обслуговування або ж вони мають бути переведені на легшу роботу,що виключає вплив несприятливих виробничих чинників.  При цьому зарплату жінки зберігають на рівні не нижче-середнього заробітку за попередньою роботою – ч. 1 ст. 178 КЗпП.
6. До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої, легшої роботи вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням серед­нього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок установи, організації –  ч. 2 ст. 178 КЗпП.
7. Жінок, що мають дітей віком до 3 років, у разі неможливості виконувати попередню роботу переводять на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за попе­редньою роботою на строк до досягнення дитиною 3 років. Підставою для такого переведення можуть слугувати як медичний висновок, так і інші об'єктивні дані, що свідчать про неможливість виконання попередньої роботи. При цьому врахуйте: тимчасове переведення таких жінок на іншу роботу, не обу­мовлену трудовим договором, можливе виключно з їх згоди (ч. З ст. 33 КЗпП) – ч.З ст. 178 КЗпП.
Зверніть увагу: якщо заробіток вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, на новому місці роботи нижче, ніж той, який такі жінки отримували до переведення, їм виплачують доплату до рівня серед­нього заробітку за попереднім місцем роботи, а якщо вище – фактичний заробіток (ч. 4 ст. 178 КЗпП).
8. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надають, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Такі перерви потрібно надавати не рідше ніж через 3 години тривалістю не менше 30 хвилин кожна.
За наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюють не менше години – ст. 183 КЗпП.
Пам'ятайте: надання таких перерв не виключає можливості скористатися загальною перервою для відпочинку і харчування. При цьому строки і порядок надання перерв для годування встановлює робо­тодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) установи і з урахуванням побажань матері. Перерви для годування включають у робо­чий час і оплачують за середнім заробітком.
9. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю (у тому числі таку, що перебуває під її опікою) або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'яза­ний установити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень – ст. 56 КЗпП. У цьому випадку оплату праці здійснюють пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
10. Для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, роботодавець може за рахунок власних коштів установлювати скорочену тривалість робочого часу – 4.4 ст. 51 КЗпП.
11. У разі потреби роботодавець повинен видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю, путівки до санаторіїв і будинків від­починку безкоштовно або на пільгових умовах, а також надавати їм матеріальну допомогу. Порядок надання таких пільг і гарантій установлюється колективним договором установи (організації) – ст. 185 КЗпП.

Пільги та гарантії. Відпустки

1. На підставі медичного висновку жінкам надають оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох або більше дітей і в разі ускладнених пологів – 70) календарних днів після пологів.
Тривалість означеної відпустки обчислюється сумарно і складає 126 календар­них днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей і в разі ускладнених пологів). Її надають жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів – ч. 1 і 2ст. 179 КЗпП, ч. 1 ст. 17 і ч. 1 ст. 20 Закону про відпустки.
2. За бажанням жінки їй надають відпустку для догляду за дитиною до досягненнянею 3-річного віку – ч. З і 4 ст. 179 КЗпП. Роботодавець може за рахунок власних коштів надавати жінкам частково оплачувану відпустку і відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості – ч. 1 і 2 ст. 18 Закону про відпустки.
Відпустка для догляду за дитиною до 3 років не надається, якщо дитина перебуває на державному утри­манні, крім прийомних дітей у прийомних сім'ях і дітей-вихованців у дитячих будинках сімейного типу.
3. У випадку якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надають відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, вказаною в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6-річного віку – ч. 6 ст. 179 КЗпП, п. З ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки. Якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежна), відпустку надають не більше ніж до досягнення дитиною 16 років, а якщо дитині встановлена категорія «дитина з інвалідністю підгрупи А» –  до досягнення нею 18 років.
4. За бажанням жінки в період її перебування у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома – ч. 8 ст. 179 КЗпП, ч. 4 ст. 18 Закону про відпустки.
5. У разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами роботода­вець зобов'язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додатко­ву відпустки незалежно від тривалості м роботи у цій установі (організації) в поточному робочому році – ст. 180 КЗпП, ч. 2 ст. 20 Закону про відпустки.
6. Жінка перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, жінка, яка має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, одинока мати, що виховує дитину без батька, має право йти в щорічні відпустки за бажанням у зручний для неї час – ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки.
7. Жінці, яка всиновила новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку, надають відпустку з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) – ч. 1 ст. 182 КЗпП, ч. 2 ст. 17 Закону про відпустки.
8. Жінці, яка всиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надають одноразову оплачувану відпустку у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про всиновлення дитини – ч. 2 ст. 182 КЗпП, ст. 181 Закону про відпустки.
Жінка має право на таку відпустку, якщо заява про ЇЇ надання надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про всиновлення дитини.
9. Жінці, яка всиновила дитину (чи одночасно двох і більше дітей), надають від­пустку для догляду за такою дитиною до досягнення нею 3 (6) років –  ч. З ст. 182 КЗпП, ст. 18 Закону про відпустки.
10. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка всиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи, одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих цнів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна трива­лість не може перевищувати 17 календарних днів –  ст. 1821 КЗпП, ст. 19 Закону про відпустки.

Використані документи:

1. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
2. Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-ХII
3. Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. №504/96-ВР.
4. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений наказом МОЗ від 29.12.93 р. № 256.

Матеріал підготували Білова Наталя, Ушакова Лілія,
експерти з питань оплати праці.
// Соціальний захист. – 2018. – № 3-4. – С. 39-42.