Прислівник як частина мови

ГОСТИНА У ПРИСЛІВНИКА

Хід заняття

І. Організаційний момент
ІІ. Ознайомлення з темою, метою й за­вданнями заняття

Етапи заняття

1.  Важливо.

2.  Цікаво.

3.  Уважно.

4.  Індивідуально.    

5.  Виразно.

6.  Пізнавально.

7.  Самостійно.

8.  Творчо.

1. Важливо.

Прочитайте вірш. За інформацією, яка у ньому міститься, дайте визначення прислівника.

Ознаку дії називає,
А також місце, час, причину
Цієї дії визначає,
І кожен цю частину знає,
Бо це прислівник – всім відомий.
Незмінна ця частина мови.
На запитання: Як ? коли?
Готова всім відповісти.

Прислівник – це незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану або ознаку іншої ознаки (надто повільний, повернути праворуч).

На відміну від інших самостійних частин мови прислівник не змінюється ані за числами, ані за відмінками, не має він також і ознак роду.

Прислівник не має свого, властивого тільки йому лексичного значення. Воно зумовлене лексичними значеннями тих частин мови, від яких він утворюється (день - вдень, мій-по-моєму, осінь- восени).

Прислівники мають властиві тільки їм словотоворчі суфікси -о, -е (тепло, добре, важче), -и, -ому, -єму (по-братськи, по-моєму).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ПРИСЛІВНИКА

Головною функцією прислівника в реченні є функція другорядного члена речення - обставини (Так жадібно раптом захотілося йому жити, що він навіть від однієї цієї думки задихнувся). Інколи прислівник виступає у ролі присудка (Сонце низенько, то й вечір близенько).

У реченні прислівник пов’язується з дієсловом, а також з прикметником і, рідше, з іменником.

Прислівник, який пов’язується з дієсловом, виступає як обставина способу дії, місця, часу, міри, мети чи ступеня (Небо помітно (наскільки?) посвітлішало; Навкруги (де?) бриніла весна).

Прислівник, що пов’язується з прикметником або іншим прислівником, служить для вираження ознаки якості – міри або ступеня її вияву і виступає в реченні обставиною міри (Ось зовсім (наскільки?) з-за гори з’явився корабель). За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на означальні й обставинні. Означальні прислівники поділяються на три групи: якісно-означальні, кількісно-означальні і способу дії.

Якісно-означальні прислівники походять від прикметників, закінчуються на -о, -є і вказують на якіст ознаки, дії, відповідають на питання як? Наприклад: Тихо в лісі; Спокійно в горах; Добре вчиться; Гарно на річці.

Кількісно-означальні прислівники характеризують дію, стан чи ознаку відповідно до кількості і міри вияву, відповідають на питання скільки? як багато? якою мірою? Наприклад: Недостатньо активний; Виключно для працівників концерну; Дуже весело; Надзвичайно здібний; Мало знайомий.

Прислівники способу дії вказують, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака, відповідають на пи-тання як? яким способом? Наприклад: Іти поруч; Заходили поодинці; Вивчити напам'ять; Приїхав дарма.

Обставинні прислівники поділяються на такі групи: прислівники місця, прислівники часу, прислівники причини, прислівники мети. Прислівники місця вказують на місце або напрямок дії, відповідають на питання де? куди? звідки? Наприклад: навколо, вниз, вгору, скрізь, звідусіль, наверх, вглиб, лугом, полем, шляхом, здалека, туди, там, наперед, далеко, всюди, тут, додому, вперед.

Прислівники часу вказують на час дії, відповідають на питання коли? доки? відколи? з якого часу? до якого часу? Наприклад: сьогодні, тепер, завжди, завтра, давно, потім, ранком, учора, восени, влітку, пізно, рано, скоро, з давніх-давен, щодня.

Прислівники причини називають причину дії, відповідають на питання чому? через що? з якої причини? Наприклад: поневолі, ненароком, спросоння, зопалу, чомусь, тому, згарячу, спересердя.

Прислівники мети вказують на мету дії, відповідають на питання з якою метою? для чого? Наприклад: наперекір, навмисне, жартома, на сміх, на зло.

ПЕРВИННІ ТА ВТОРИННІ ПРИСЛІВНИКИ

За походженням прислівники поділяються на первинні та вторинні:

До первинних прислівників належить незначна частина прислівників, які утворилися так давно, що зараз навіть важко установити первісну форму.

Це:

• прислівники місця (там, тут, скрізь, куди, де, звідки, звідти, скрізь, всюди);
• часу (коли, доки, доти, тоді, поки, іноді, інколи, завжди, тепер, потім);
• причини (тому, чому);
• способу дії (якось, однак, ледве, так, як, усяк, однак).

До вторинних прислівників належить більшість прислівників української мови. Це слова, походження яких легко встановлюється співвідношенням прислівника з основами інших частин мови (по-людськи, хвилююче, верхи, кругом, по-своєму), або з основою іншого прислівника (як первинного, так і вторинного: дотепер, ледве-ледве, післязавтра, кудись).

Правопис прислівників:

1. Прислівники, утворені від прикметників, у яких пишеться два "н", подвоєння букв зберігають: натхненно, невпинно, незрівнянно; також з двома н пишуться прислівники зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.
2. Після [г], [к], [х] у кінці прислівників пишеться "и": навкруги, трохи, звідки, звідти, навшпиньки, наввипередки.
3. Частка "ні" з прислівниками пишеться разом: ніде, нізвідки, нізвідкіля, ніколи, ніскільки, нітрохи, ніяк.
4. Частка "не" з прислівниками пишеться разом, якщо вони у сполученні з нею виражають одне поняття: несподівано, ненароком, невтямки, невпопад, недалеко, нехотя.
5. "Не" пишеться окремо з підсилювальними прислівниками не дуже, не зовсім, не цілком, а також з прислівниками не по-нашому, не по-батьківськи, не по-дружньому.

Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

- прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

- складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

- прислівники, утворені від підрядних словосполучень типу босими ногами - босоніж, обома руками - обіруч, в один час - водночас, на самий перед - насамперед, має бути – мабуть. Вони не пояснюються іншими словами, не можуть змінюватися і відпові­дають тільки на прислівникові питання типу як?,  де?, коли?.

Окремо пишуться:

- прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі: без кінця, без черги, без упину, без жалю; на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку; до: до побачення, до речі, до краю, до діла; з: з радості,  з жалю, з горя, з розгону; в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

- прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам;

- сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Окремо пишуться прислівникові сполучення, які повністю "не відір­вались" від предметного значення. До їх складу найчастіше входять прий­менники без (без жалю, без кінця-краю, без упину), в (в далечінь, в міру, в ногу, уві сні, в разі), до (до діла, до загину, до краю, до ноги, до по­бачення), з (з розгону, з переляку, з радості, з болю, з жалю), на (на диво, на днях, на добраніч, на жаль, на зло), під (під боком, під силу, під вечір, під кінець), по (по можливості, по суті, по двоє).

Окремо пишуться прислівникові сполучення:

- що складаються з прийменника й іменника, в яких іменник зберігає своє лексичне і граматичне значення (форму): до побачення, до запитання, без кінця, на льоту, на мить, під гору, по закону тощо;

 - що складаються з двох іменників з одним або двома прийменниками: день у день, рік у рік, з боку на бік, раз у раз, з дня на день;

- що складаються з прийменника і повного прикметника: в основному, в цілому.

Через дефіс пишуться:

- прислівники, утворені за допомогою часток будь-, побудь-, казно-, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-як, де-небудь, коли-небудь, казна-де, казна-коли, хтозна-як, хтозна-звідки;

- прислівники, до складу яких входять підсилювальні частки то-, -от, на-, такі: тільки-но, скільки-то, якось-то, як-от, все-таки; прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їхньому, по-нашому;

- прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;

- прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, більш-менш, часто-густо, любо-дорого;

прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч;

Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.

ВПРАВИ:

1) Запишіть подані слова разом, через дефіс, окремо. Прокоментуйте їх правопис:

високо/високо, не/ждано/не/гадано, тільки/тільки, по/госпо-дарськи, близько/близько, з/краю/вкрай, до/в/подоби, за/рахунок, на/відмінно, на/славу, по/сусідськи, на/вкруги, на/весні, у/тричі, на/швидку, з/далека, з/годом, по/одинці, з/верху, від/нині, до/дому, в/ряди/годи, по/іншому, на/довго, на/добридень, в/смак, поза/торік.

2) Прочитайте текст. Випишіть прислівники, прокоментуйте їх правопис.

Над річкою і лісом засинювалось небо: здалеку-предалеку, погуркуючи та поблискуючи, накочувала гроза. Потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи. І враз усе стихло. Стогін лісу подався далі й далі від грози. У високості сухо шелеснуло. Синьо спалахнула ріка. І ліс осяявся синьо. То хмара, чорна і низька, пустила із себе стрілу-блискавицю. У надрах хмари зарокотало, спершу неголосно й нестрашно, а далі голосніше й потужніше. І раптом ліс охнув від жаху — так по ньому вдарило згори (Гр. Тютюнник).

            2. Цікаво

Прочитати прислів'я, на місці крапок вставити прислівники, підібрані з довідки.

Безчестя ...смерті.

Живи так, щоб тобі було добре, а іншим ще...

Скупий ... платить, ледачий ... робить.

Як у травні дощ надворі, то ... хліб у коморі.

Від роботи ..., а без роботи ....

Довідка

Важко, краще, двічі, гірше, восени, тяжко двічі, багато.

Узагальнення, систематизація і закріп­лення набутих знань

3. Уважно

Прочитати речення, вставити пропущен -н-, -нн- у прислівниках.

Не хочу, щоб чужинець незва...о, безцеремо...о, не питаючи заходив би до моєї

хати.

Море було тихе, безмежне і несказа... красиве.

Не поруш...о стоять дерева, загорнені в су тінь, ряс...о вкриті краплистою росою.

Зрідка спросо...я заскрипить журавель.

Всю ніч місяць бродить навма...я, прокла дає шлях до дня.

Замінити фразеологізми прислівниками

Як сніг на голову –

Одна нога тут, а друга там –

З першого слова –

Мороз поза шкірою –

На одній ноті –

На власні очі –

Битись, як риба об лід –

Голці ніде впасти –

Прочитати речення, розкрити дужки. Пояснити написання часток не й ні

із прислівни­ками.

Язик сяк так, а ділом (ні) як.

(Не) важко втратити – тяжко заробити.

Із (не) хотя з'їв вовк порося.

Учитись ніколи (не) пізно.

4. Індивідуально

Записати якомога більше прислівників, які пишуться через два дефіси.

5. Виразно

Орфоепічна хвилинка. Поставте правиль­но наголос.

Рясно, стиха, заново, сумно, здалеку, звисока, донині, мимоволі, насміх, абияк, дарма, пошепки, смерком, глибоко, водночас, високо, вгорі, нехотя.

6. Пізнавально

Уживання прислівників і прислівникових сполучень у діловій і науко­вій сферах обмежене (особливо в писемній формі) через підвищене суб'єктивно-оціночне забарвлення. Можливе використання пов'язане з си­туаціями, коли треба вставити слова для пом'якшення категоричності тону при діловому листуванні (на жаль, до побачення, здається,мабуть, по можливості) або для внесення в текст чи висловлювання елементів логіч­ності шляхом класифікаційних характеристик, які є в "арсеналі"такої час­тини мови, як прислівник: по-перше, по-друге,по-третє; по суті, принай­мні, врешті-решт, наприкінці, насамкінець, передусім тощо.

7. Самостійно

Самостійна робота

Запишіть прислівники, знявши риску. Із трьома з них складіть словосполучення.

•  Видимо /не /видимо; рано/в/ранці; кінець/ кінцем;  будь/що/будь;  що/далі;  у/бік; с/покон/віку; ось/де; з/під/низу; тиш­ком/нишком; з/усіх/усюд; плоть/від/пло­ті; у/п'яте; стрім/голов; під/ряд; на/відчай; на/добри/день.

•  Без/кінця/краю;  в/далечінь;  без/вісти; по/волі/; по/маслу; як/не/як; рука/в/ру­ку; на/спід; ні/на/що; ні/скільки; на/ура; на/гора; в/ні/чию; босо/ніж; як/небудь; на/бігу; всьго/ на/всього.

•  До/сита; з/давна; по/латині; за/кордон; з/дня/на/день; я не/як; на/зовсім; на/ при/кінці; о/півдні; з/давніх/давен; хрест на/в/хрест; один/одинцем;   на/зовсім; на/пролом; в/одно/час, горі/лиць; де/далі.

•  На/виворіт;   мимо/хідь;   на/в/кулачки; по/друге;   не/сьогодні/завтра;  десь/то; казна/коли; з/переляку; з/краю/ в/край; у/четверо; не/с/проста; по/всяк/ час; що/разу; с/пересердя; по/маленьку; а/ні/чого.

Підсумок заняття.

Домашнє завдання

8. Творчо. Написати міні-твір про весну, використав­ши якомога більше прислівників.