«Пропаганда в медіапросторі: ознаки, прийоми та шляхи уникнення»: онлайн-захід у межах проєкту «Школа інформаційного комфорту»
Хто з нас не чув слова «пропаганда»? Цей термін походить із латини (propaganda – те, що має бути поширено, propagare – поширювати) і, як слово, не містить у собі негативного забарвлення. Адже що поганого у пропаганді здорового способу життя чи в поширенні через пропаганду корисних знань для просвіти?
Зовсім іншу роль відіграє політична й ідеологічна пропаганда. Її наслідки для людства продемонструвала нацистська пропагандистська машина Третього рейху. А зараз вкотре демонструє Росія проти України. Кремль розповідає людям історії про історію. Так мертві стали керувати живими, а минуле – майбутнім. Бо для кожного акту агресії «підганявся» той чи інший історичний наратив: мовляв, ось вони, наші «права».
Незаконну анексію Криму обґрунтовували тим, що Крим «завжди був російським», і що він «святиня російського християнства». Російську агресію на Донбасі обґрунтовували тим, що Донбас опинився в межах України «випадково», і що там живуть винятково «російськомовні», яких от-от прийдуть знищувати українські «нацисти», бо всі українці – «нацисти». Спроби принести «русский мир» в Одесу чи Харків обґрунтовували тим, що від XVIII століття існує якась містична «Новоросія», і що ці території не були б українськими, якби не російські царі. «Бойовий дух» донецьких чи луганських «ополченців» підживлювали тезою про те, що Україна забула перемогу над нацизмом, бо сама стала «фашистською», а отже до неї слід застосовувати ту саму ненависть, яку застосовували до «німецько-фашистських загарбників» майже 80 років тому. Тому актуальність даної проблеми важко переоцінити.
Саме з цією метою працівники книгозбірні, тренери проєкту «Школа інформаційного комфорту», провели захід для студентів Херсонського національного технічного університету та курсантів морського коледжу, присвячений темі пропаганди в медіапросторі.
Лілія Віжічаніна виступила з темою «Ре-візія історії. Російська пропаганда та Україна». Вона розповіла про історичні наративи, що присутні зараз в медіапросторі Росії та транслюються в Україну, і спрямовані на ревізію історичного минулого для зміщення акцентів сьогодення і формування спотвореного майбутнього. Серед таких наративів – «Україна – це невдала тінь Росії», «Україна – штучний проєкт Заходу», Крим, Донбас і південний схід України – це Росія», «Усі українські націоналісти були фашистами» та ін. Кожен із цих наративів спрямовано на вироблення в українців «меншовартості» по відношенню до росіян.
Оксана Золотухіна у своєму блоці «Поняття пропаганди, ознаки, методи, шляхи подолання» розповіла про пропаганду, її ознаки, методи та інструменти. Цікавим видалася розповідь, присвячена шляхам подолання пропаганди, а також вивченню співвідношення між інформуванням, пропагандою та фейковими повідомленнями. Лекторка визначила, що дуже часто спрощення певних подій чи інформації для застосування її як пропаганди, призводить до спотворення фактів, а, часто, й до прямого обману. Це, своєю чергою, призводить до формування хибних наративів та неправдивої історичної картини.
Тетяна Донченко у блоці «Мова ворожнечі» розповіла про факти, фейки та судження, а також допустимі і недопустимі висловлювання, які можуть ображати почуття інших людей, особливо з вразливих прошарків населення. Вона також провела практикум, що сприяв закріпленню розуміння різниці фактів та оціночних суджень.
Наприкінці зустрічі Іван Лопушинський, професор, завідувач кафедри державного управління і місцевого самоврядування, подякував працівникам бібліотеки за змістовний та корисний захід.
Після завершення зустрічі кожен охочий міг пройти тестування із систематизації знань, отриманих під час тренінгу, за результатами якого переможці отримають призи.
Друзі, якщо вас турбує питання пропаганди чи ви бажаєте навчитися краще йому протистояти – звертайтеся до нас. І ми спробуємо вам допомогти!
