Поетичний простір пам’яті та надії: вечір вшанування Захисників і Захисниць України

2 вересня 2025 року Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара спільно з Національним історико-меморіальним заповідником «Биківнянські могили» провела онлайн-вечір «Поетичний простір пам’яті та надії». Подію було присвячено Дню пам’яті загиблих Захисників і Захисниць України та Міжнародному дню зниклих безвісти.

Цей вечір став справжнім простором єднання, де слово і музика допомогли зберегти пам'ять про тих, хто віддав життя за незалежність, суверенітет і цілісність нашої держави. Поетичні та музичні виступи звучали як символ подяки, шани та віри в Перемогу.

До літературно-мистецького вечора долучилися відомі митці та громадські діячі, кожен із яких своєю творчістю і життєвою позицією творить сучасний культурний та духовний простір України:

Тетяна Шептицька – заступник генерального директора НІМЗ «Биківнянські могили», поетка, громадська діячка. Її слово стало містком між історичною пам’яттю та сьогоденням, нагадуючи про обов’язок зберігати правду та вшановувати жертв репресій і воєн;

Роніка Пожарська – поетка, засновниця літературної благодійної спільноти «Преримовані». Вона подарувала слухачам щирі й проникливі рядки, які звучали як поетичний заклик до єдності та милосердя;

Юлія Рахно – поетка, виконавиця авторських пісень, керівниця спецпроєкту «Театр Письменниць». Її виступ поєднав силу слова й мелодію музики, даруючи учасникам вечора особливу емоційну атмосферу;

Сергій Пантюк – поет, громадський діяч, військовослужбовець ЗСУ. Його поезія звучала не лише як художнє слово, а й як свідчення людини, яка безпосередньо боронить Батьківщину. Це додало заходу особливої щирості й сили.

Особливою подією вечора став анонс нової поетичної збірки Бориса Гуменюка «Четверта хвиля: вірші з війни». Борис Гуменюк – поет і воїн, який у грудні 2022 року зник безвісти під час запеклих боїв за Бахмут. Про його творчість і нову книжку розповів упорядник збірки, друг поета Іван Андрусяк, який також прочитав кілька віршів Бориса.

Кожен із виступів став особливим: десь – ніжним і зворушливим, десь – різким і гострим, але завжди правдивим. Саме так народжується спільний поетичний простір пам’яті й надії, який допомагає нам не забувати минуле й водночас дивитися вперед із вірою.

Також під час заходу згадали талановитого херсонського письменника Олександра Меньшова, який загинув у боротьбі за Україну. Присутність Людмили Меньшової, дружини Олександра, стала символом незламності, любові та пам’яті, яка живе й житиме у серцях.

Глибоким і болючим був виступ воїна, який пережив російський полон і раніше брав активну участь у проєкті «Вечори з Гончарівкою». Він розповів, яке значення мають для нього подібні культурні зустрічі, адже вони допомагають відновлювати сили, відчувати підтримку й нагадують, що боротьба українців не марна.

Поетичний вечір став доказом того, що слово здатне зцілювати душу, єднати людей і берегти пам’ять. У такі моменти ми відчуваємо, що сила України – у наших серцях, у словах і в нескореному прагненні до свободи.

Наша Гончарівка дякує всім учасникам та слухачам, які долучилися до цього вечора пам’яті та надії.