Райська пісня Джона Мільтона: 473-е засідання клубу "Кобзар"

У першій половині XVII століття в Англії великого розмаху набув пуританський рух. Слово «пуританин» - латинського походження, воно означає «чистий». Одним з найяскравіших представників цього руху був англійський поет і громадський діяч Джон Мільтон. Його творчій біографії, творам, безсмертному творінню - поемі «Втрачений рай», її перекладам і виданням, була присвячена детальна доповідь Юрія Хильчука (до речі, перша), зроблена на 473-му засіданні клубу «Кобзар». Таким чином було відзначено 405 - річчя з дня народження Джона Мільтона, яке припадає на 2013 рік.
ДЖОН МІЛЬТОН (JOHN MILTON. 1608-1674) - один із видатних поетів і публіцистів Англії, чиє ім'я нерозривно пов'язане з англійською буржуазною революцією XVII ст. Отримавши ступінь магістра в Кембриджському університеті, Мільтон відмовився від діяльності священика, здійснив подорож по Італії і, повернувшись до Англії, займався педагогічною та літературною роботою.
У 20-30-ті роки - перший період своєї творчості, він написав ряд ліричних віршів і поеми, в яких знайшли відображення протиріччя світогляду Мільтона - поета-пуританина і одночасно гуманіста традицій епохи Відродження.
У 40-50-х роках Мільтон майже не звертався до поезії (якщо не брати до уваги його двадцять сонетів), він брав активну участь у політичній боротьбі і став одним із блискучих публіцистів англійської буржуазної революції. Приєднавшись до індепендентів, Мільтон виступав у цей час з чудовими памфлетами революційного змісту, в яких боровся проти реакційної урядової цензури («Ареопагітика»), відстоював ідею республіки, виправдовував страту короля Карла I («Захист англійського народу») і т. п. Його епічні поеми «Втрачений рай» і «Повернений рай», як і драма «Самсон-борець», були написані ним під час торжества реакції. У цьому творі Мільтон, зацькований політичними ворогами, хворий і сліпий, закликав до продовження революційної боротьби.
Втрачений рай (Paradise lost. 1663) – поема, написана білим віршем, величаво і просто. Автор прагнув до створення монументального твору в традиціях античної епічної поезії.
У своїй поемі Мільтон використав біблійний сюжет, який розповідає про перших людей, Адама і Єву, про їх гріхопадіння, про повстання Сатани проти Бога. Мільтон вклав у свій твір складну і глибоку філософську проблематику, повну політичного змісту і революційного пафосу. У картинах битв між воїнством Бога і Сатани відображені події громадянської війни Англії XVII ст.; у Богові втілено деспотичне єдиновладдя, у Сатані - бунтарський дух волелюбності. В епізодах, пов'язаних із долею Адама і Єви, не тільки розкрито пуританський ідеал доброчесної і працьовитої родини, а й виражені гуманістичні погляди поета на перетворюючу силу пізнання праці і на цінність людської особистості.
Дуже добре про поему Мільтона «Втрачений рай» сказав Попов В.О. - викладач історії та теології Московського богословського інституту Російського Союзу євангельських християн-баптистів: «...О многих классических поэтах говорят, что они испытали на себе влияние Библии. Мильтон же не просто творил под влиянием Вечной Книги – он жил и дышал библейскими образами. Библия была для него альфой и омегой всякого познания. Потому он, видимо, и смог создать вдохновенную песнь песней о любви Божьей и возвышенной любви супружеской».