Роль родини Фальц-Фейн у господарському освоєнні та економічному й культурному розвитку Херсонщини та Півдня України
5 березня відбулася надзвичайно цікава зустріч у межах циклу «Вечір з Гончарівкою», під час якої присутні занурилися в історію однієї з найвпливовіших родин Півдня України – Фальц-Фейнів.
У ХІХ столітті на Херсонщині жили люди, які активно розбудовували економічне, господарське та культурне життя регіону. Проте внесок родини Фальц-Фейнів у розвиток сільського господарства, підприємництва, природоохоронної справи та культурного життя нашого регіону важко переоцінити.
Лекцію провів відомий краєзнавець Олег Лиховид, який поділився цікавими фактами, маловідомими сторінками історії, архівними свідченнями та результатами власних досліджень. Присутні дізналися про господарські ініціативи родини, їхній вплив на формування економічного потенціалу краю, розвиток науки, культури та благодійності. Свого часу радянська влада намагалася очорнити Фальц-Фейнів, зображуючи їх експлуататорами та жадібними ділками.
Історія родини бере початок у 1807 році, коли німець Фрідріх Фейн прибув до Російської імперії. Він скуповував землі та займався розведенням овець. Фейн не мав кріпосних – натомість наймав вільних працівників і платив їм заробітну плату металевими бонами, які можна було витратити на їжу в його крамницях. Таким чином він намагався боротися з алкоголізмом серед робітників.
Згодом Йоган Фальц поступив на службу до Фейна і одружився з його єдиною донькою. Під час Кримської війни він передав багато коней для війська Російської імперії. За це в 1864 році імператор Олександр ІІ дозволив поєднати прізвище Фейн із прізвищем зятя – Фальц. Відтоді їхні нащадки носили подвійне прізвище Фальц-Фейн.
Надзвичайно цікавою була розповідь про Софію Богданівну Кнауф – дружину спочатку Едуарда Фрідріха Фальц-Фейна, а згодом, після його смерті, його молодшого брата Густава. Саме вона активно розбудовувала населений пункт Хорли: створила ремісниче училище, порт, устричний завод, консервну фабрику, налагодила торгівлю вовною. Заробітну плату працівникам вона виплачувала вже не власними монетами, а готовою продукцією. Пароплави Софії курсували до Одеси та Армянська.
З приходом радянської влади Софія Богданівна не захотіла виїжджати за кордон, помилково вважаючи, що її не торкнуться репресії. Проте в 1919 році її було застрелено. Пізніше радянська пропаганда намагалася дискредитувати її образ, зображуючи недалекою та розпусною жінкою.
Щиро дякуємо пану Олегу Лиховиду за неймовірно цікаву та змістовну розповідь про історію нашого краю. З нетерпінням чекаємо продовження лекції вже в наступний четвер!
