Щастя – коротка мить: читання та обговорення новели Володимира Винниченка «Момент»
На п’ятому засіданні читацького онлайн-клубу «Новела» відбулося літературне занурення в імпресіоністичну новелу українського письменника Володимира Винниченка «Момент».
Цей глибокий, чуттєвий та наповнений філософськими роздумами твір було написано в 1910 році.
На початку заходу Лілія Віжічаніна, організаторка та модераторка онлайн-клубу, запропонувала присутнім завдання: створити асоціативний ланцюжок до слова «момент», охарактеризувати моменти, зображені на фото. А ще книголюби пригадували моменти зі свого життя, які були для кожного вирішальними чи найяскравішими, та розмірковували над тим, чи можна ними керувати.
Після прочитання новели учасники онлайн-клубу одностайно погодилися, що життя складається з моментів. Ми непомітно проходимо повз одні, при згадці про інші – серце починає тривожно калатати, деякі запам'ятовуємо назавжди. І немає чіткого алгоритму, чому відбувається саме так.
Темою новели «Момент» стала історія короткого кохання, що зародилося між молодим революціонером і панною в драматичній, ризикованій для життя ситуації. У повітці вони чекають моменту, коли можна буде перейти через кордон. Автор навмисне не називає імен героїв, ми нічого не знаємо про них. Знаємо тільки головне: вони – протестанти за вдачею, які не погоджуються з умовами, що їм нав'язує суспільство. Випадкова зустріч звела людей, які, перетнувшись лише раз у житті, будуть завжди носити в душі коханий образ.
Сама природа, яка живе за своїми законами, без вигаданих людством «пашпортів, моралів, "уложеній о наказаніях"», надає на декілька годин затишний притулок двом людям, дає можливість найповніше розкритися, відчути зв'язок із нею, пробудити первісні інстинкти, злитися із «великим прекрасним процесом життя».
Можливо, це кохання здається оманним, нереальним і... тимчасовим, але для героя воно є вічним. Бо немає в світі нічого постійнішого за тимчасове. І цю любов, таку коротку і примарну, але незаплямовану буденщиною, він буде носити в душі все життя.
Учасники клубу погодилися, що в новелі багато символічних образів: поле (символ свободи, життя, народження й росту); ліс (символ ворожої стихії (у момент небезпеки) або свободи й кохання (у момент щастя)); комашки (символ відсутності обмежень і правил); зелені мушки, ворон (символ смерті), кордон (символ межі між життям і смертю).
У творі йдеться про такий відрізок часу, який, переживши раз, пам’ятатимеш усе життя. В. Винниченко, розповідаючи про спалах любові в серцях героїв, увагу акцентує, на відміну від існуючої традиції опису любовних сцен, на зображенні почуттів і відчуттів, а зовнішні події стають лише тлом, на якому це кохання розквітає. Пережитий момент любовного екстазу очищує героїв і збагачує їх новим духовним досвідом.
Читачі новели були вражені красою природи, майстерно зображеною письменником, а також висловлювали припущення, як би, на їхню думку, можна було змінити кінець новели, і дійшли одностайної відповіді: інакшого кінця моменту, зображеного в новелі, бути не могло.
Друзі! Нехай у вашому житті буде найбільше яскравих та незабутніх моментів. А якщо вам цікаво долучитися до літературних дискусій, слідкуйте за анонсами на нашому сайті та приєднуйтесь до наступних зустрічей!
