«Слова бувають, як пісні, і, наче діти, просять відпустити…»: онлайн-захід Гончарівки до Всесвітнього дня поезії та Національного тижня читання поезії

21 березня весь світ понад 20 років поспіль відзначає чудове весняне свято – День поезії.

А в Україні в ці березневі дні поезія стала інструментом об’єднання мільйонів українців, адже з 16 по 24 березня триває Національний тиждень читання поезії, гасло якого – «Всі ріки ведуть додому».

Працівники Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара теж долучилися до відзначення цього чудового свята. Сьогодні для  для учнів Херсонської гімназії № 2, а також для студентів Херсонського вищого професійного училища сервісу та дизайну було проведено інтерактивний захід «Поезія в серці».

Учасники зустрічі відповідали на цікаві запитання вікторини, уявляли, якими були б сторінки в інстраграмі поетів-класиків, читали вірші за допомогою емоджі. Спробували себе і в ролі поетів, добираючи рими до різних слів – і це завдання виявилося зовсім не простим, але захопливим.

У другій частині заходу наші юні друзі змогли взяли участь у флешмобі, прочитавши поезії, в яких провідною є тема дому, та переглянули відео, в якому прозвучало кілька віршів на слова відомого херсонського поета Михайла Олійника, у кожному з яких звучали смуток і  велике бажання повернутися до рідного дому.

Учасники зустрічі взяли участь в опитуванні, яку роль відіграє поезія в їхньому житті. Не можна не дивуватися продуманим відповідям дітей: вони бачать у ній їжу для життя, можливість самореалізації, джерело духовного спокою, натхнення та багато чого іншого.

Даний захід дійсно став джерелом натхнення, подією, яка відволікла нас від буденності життя та подарувала безліч позитивних емоцій, і це не дивно, адже, як зауважує сучасна поетка Леся Гук, «слова тоді пливуть, немов співають, і розтікаються солодким трунком. І в глибині народжується спів…»

Часом буває дивно на душі,
Коли є думка, та нема бажання,
То слово не римується в вірші –
Тоді не вірш виходить, а страждання.
А то…Слова бувають, як пісні,
І, наче діти, просять відпустити.
Тоді душа горить, немов вогні
І серце починає говорити
Про почуття, що груди розтинають,
Любов, чи відчай, долі подарунки…
Слова тоді пливуть, немов співають,
І розтікаються солодким трунком.
І в глибині народжується спів…
Коли вірші ідуть з самого серця,
Легкі, неначе крила у птахів,
Глибокі, як гірські озерця…
             Леся Гук, "Слова звучать, як пісня, у душі"