Микола Данилович Сом – український поет-шістдесятник, публіцист: до 90-річчя від дня народження
Микола Данилович Сом – український поет-шістдесятник, публіцист, член Спілки письменників України з 1958 року. Лауреат премій ім. Володимира Сосюри та Остапа Вишні за літературні твори, премій фонду Тараса Шевченка, ім. Дмитра Нитченка за журналістську й громадську діяльність та премії Олекси Гірника. Єдиний із київських поетів, за вчительську працю удостоєний звання «Відмінник освіти України», відзначений державною нагородою «Заслужений діяч мистецтв України».
Народився 5 січня 1935 року в селі Требухів Броварського району Київської області в родині сільського коваля. Батько Миколи був селянином, мама – козачкою. Дівчатам-козачкам батьки забороняли виходити заміж за селян, бо ті були бідними й вважалися плебеями, тому коваль Данило вкрав юну Мотрю вночі в нічній сорочці. Любов у них була неймовірна, народили дванадцятеро дітей, Микола – сьомий. Як усі постголодоморні малята, мав босоноге, напівголодне дитинство. Війна, відступ захисників, життя під гітлерівцями, довелося бачити, як гинули на шибениці односельці. У їхній хаті 1943 року стояв штаб Першого Українського фронту. «Я бачив Жукова, Ватутіна й Хрущова. Жуков матюкався дуже. А от Ватутін був добрий. Малий, опецькуватий, але дуже швидко ходив. Ми його за це називали «колобок»», – згадував Микола Данилович.
