Нариси з історії культури Європи. Неймовірний художник Станіслав Віткевич

24 квітня відбувся черговий, але, як завжди, неповторний «Вечір мистецтва з Гончарівкою».

Цього разу ми вийшли за межі Херсонщини та України й поринули в світ європейського мистецтва. Гостя зустрічі, Владислава Дяченко, мистецтвознавиця, заступниця директора Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, розповіла нам про Станіслава Іґнация Віткевича. Це польський драматург, теоретик мистецтва, художник, портретист, публіцист, філософа, фотограф, чиї твори багато перекладалися, чиї п’єси дуже часто з’являються на зарубіжних сценах.

Народився Станіслав у Варшаві у 1885 році. Батько його – критик, художник, трохи архітектор, хотів дати сину академічну освіту, щоб йому більше не довелося вчитися у вишах. Вже в 7 років Віткевич писав драматичні твори, малював. Незважаючи на установки батька, Станіслав вступив у Краківську академію витончених мистецтв, хоч і не закінчив її. Дуже цікаво, що в 1904 р. Віткевич вступив на навчання, а український художник і наш земляк М.О. Жук закінчив. Вони навряд чи зустрілися, бо про це немає згадок та й їх концепції мистецтва дуже різнилися.

З молодих літ Станіслав зачитувався філософськими трактатами, в нього сформувалося своє бачення теорії мистецтва і погляди на світ. Мандруючи Європою, познайомився з творчістю кубістів, експресіоністів, постекспресіоністів. У своїх картинах Віткевич починає відходити від академічності та наближається до абстракціонізму. Захоплюється теорією «чистої форми»: вважає, що не може бути змісту в мистецтві. Саме глядач має вкладати цей зміст в картину, а художник тільки створює форму.

Переживши любовні романи, Першу світову війну, особисті трагедії, Віткевич стикається з фінансовими проблемами. У 1925 р. засновує портретну фірму і зазначає, що портрет типу А, тобто академічний, буде коштувати 350 злотих, а портрет типу С – нічого не буде коштувати, бо це буде авангардний образ.

У 1937 р. в Мюнхені відкрили виставку «Дегенеративне мистецтво». До нього зарахували імпресіонізм, дадаїзм, кубізм, сюрреалізм, експресіонізм. Тобто, це мистецтво яке не мало право на існування й повинне бути знищеним, а художники повинні «виправитися». Це справило дуже великий вплив на Віткевича. Він боявся і фашистів, і більшовиків. Коли німці зайшли до Польщі, художник втікає до Західної України, а коли туди зайшли радянські війська – покінчив життя самогубством. Похований на Рівненщині в с. Великі Озера.

Віткевич сприймав життя як театр. Весь абсурд, сюреалізм, нонсен зі своїх творів реалізував у своєму житті. Написав 40 драматичних творів, відбулося  близько 400 прем’єр на сценах світу.

Багато хто з присутніх нічого не знав про цього художника і відкрив для себе це ім’я. Дякуємо нашій гості за таку детальну, цікаву та пізнавальну розповідь!

Рекомендуємо почитати:

1. Віткевич С.І. Вінт чи бридж / С. І. Віткевич; пер. М. Барбара. – Київ : Темпора, 2013. – 272 с.
2. Віткевич С.І. Прощання з осінню: роман / С. І. Віткевич; пер. з пол. С. Бреславської. – Харків : Фоліо, 2023. – 444 с.
3. Велимчаниця О. Загадковий Віткаци / О. Велимчаниця // Кіно-театр. – 2016. – № 1. – С. 47.
4. Захаров В. Художній вимір жіночності у романі Станіслава Ігнація Віткевича «622 падіння Бунго» / В. Захаров // Літературознавчі студії. – 2009. – Вип. 24. – С. 152-156.
5. Захаров В. "Чиста форма" у драматургії С. І. Віткевича / В. Захаров // Київські полоністичні студії. – 2010. – Т. 16. – С. 329-338.
6. Медицька М. Гротесковий театр Станіслава-Ігнація Віткевича: реальність і парадокс / М. Медицька // Зарубіжна література в школах України. – 2009. – № 4. – С. 61-64.