«...У чому сіль роману? У тому, що я його написав... »: Борис Євсєєв презентував свій новий роман «Пламенеющий воздух» (Москва, 2013)

Осінь 2013 року відзначена яскравими подіями в культурному житті Херсона.
10-12 жовтня на запрошення Херсонського державного університету нас відвідав один з провідних сучасних прозаїків Росії - Борис Євсєєв. Один тільки список нагород письменника за літературну творчість дає підставу херсонцям пишатися своїм земляком. Борис Євсєєв - лауреат премії Уряду Росії (2012) та премії «Вінець», Бунінської, Горьківської та інших престижних літературних премій, фіналіст «Російського Букера», «Ясної Поляни», «Великої книги».
Крім письменницької, він активно займається викладацькою діяльністю. Борис Тимофійович - професор московського Інституту журналістики та літературної творчості, в якому веде семінар прози і читає лекції про сучасну літературу. 10 жовтня в ХДУ Борис Євсєєв виступив з доповіддю «Художня проза та випереджаюче відображення дійсності». У той же день відбулася творча зустріч письменника з професорами, викладачами та студентами університету.
Сьогодні вже можна сказати, що Борис Євсєєв хоч і не часто, але регулярно відвідує Херсон.
У грудні 2011 року в Обласній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара він представив читачам свій роман-версію «Евстигней» про великого російською композитора Євстигнія Фоміна. І ось - чергова зустріч... Цього разу Борис Євсєєв презентував новий роман з інтригуючою назвою «Пламенеющий воздух. История одной метаморфозы» (М., 2013). Про що цей роман? Про яку метаморфозу йдеться?
«…Ковчег на вершине Арарата и стальные линкоры с заглохшими двигателями, плывущие прямо по воздуху; кругосветные странствия призрачных клиперов, столетиями летающих со скоростью 20 узлов в час, и переселение на чужбину вполне благополучных многотысячных этносов; долгие войны, вспыхивающие без достаточных на то исторических причин, и захват власти кучкой безумцев то в одной, то в другой стране – во всем этом ощущалось влияние некой таинственной силы…» (с.49).
Ім'я цієї таємничої сили - ЕФІР. П'ятий елемент. Самий «легкий» брат землі, повітря, води і вогню. На думку автора, ефір володіє розумною дією; а породжуваний ним вітер є не що інше, як всемогутній посередник між Богом і людиною. Від напрямку ефірного потоку залежать розум і сенс людських думок, їх масштаб. Дія ефіру неминуча. «Эфирный ветер раздувал знамена и смирял дыхание этносов, подталкивал к строительству гидроцентралей и топил непобедимые армады. Этот ветер поощрял, не давал воли, пересоздавал заново, наказывал, не оставлял камня на камне – возносил к звездам! Ветер-Ветрило, эфирный ветер…Он мог, по сути, всё!». Здається, що автор роману правий і звичне «На все воля Божа» рівносильно іншому виразу - «На все воля вітру»...
Експерименти з виявлення ефірного вітру проводилися ще в XIX столітті. Великі вчені Дж. К. Максвелл, Е. Морлі, А. Майкельсон, Д. Міллер, Н. Тесла, А. Ейнштейн присвятили йому чимало рядків. Але роман Бориса Євсєєва «Пламенеющий воздух» - перший і єдиний літературний твір, в якому автор виклав свою концепцію ефірного вітру, ефірного тіла і Великого переходу з тілесного в ефірно-тілесний стан. Дія роману відбувається в наші дні в маленькому російському містечку на березі Волги, де група вчених експериментальним шляхом намагається повернутися до розгадки «п'ятого елементу» матеріального світу.
Про народження задуму роману, його сюжетні лінії, головних героїв і йшлося на творчому вечорі Бориса Євсєєва у бібліотеці. На зустріч з письменником прийшли члени клубу книголюбів «Кобзар», місцеві письменники і поети, викладачі ВНЗ, читачі.
Борис Євсєєв порадував присутніх авторським читанням глави «Старик Морли» і «Livery Stable Blues» з роману «Пламенеющий воздух». Читав він чудово! Лунали джазові композиції у виконанні улюбленої всіма херсонцями піаністки Інни Кісельнікової.
Вечір пройшов у дуже теплій і невимушеній обстановці. Поети читали вірші, учасники зустрічі ділилися своїм спогадами, ставили питання. Одне з них: «Що необхідно, щоб повернути читацький інтерес до літератури?» - хвилює багатьох і, в першу чергу, бібліотекарів. На нього Борис Тимофійович дав докладну відповідь, яку раніше було викладено в інтерв'ю «За частоколом премій не видно літератури», опублікованому в газеті "Аргументы и факты" (17.07.2013). Ось як бачить вирішення цієї проблеми Борис Євсєєв:
«Есть парадоксальный выход: нужны малые формы, новелла и рассказ. Новелла – вообще потрясающий жанр. Идеально совпадает с информативной напряжённостью нашего времени. <…> Меня часто спрашивают – как приохотить человека к чтению? Я говорю – никогда не начинайте с классики. Начните с того, что написано сегодня. И если вам хоть что-то понравится, вы обязательно придёте и к классике. Вообще, во всех странах культура поддерживается на высоком уровне, в неё вкладываются огромные деньги. Человек не читающий – не может принимать решений, не может руководить. Для государства важно, чтобы читающих людей было много. Тогда можно будет выбирать из читателей, а не из прогнившей насквозь комсомольско-либеральной элиты. Сейчас культура недооценивается. А ведь ещё Павел Флоренский говорил, что культура – это борьба со всемирным усреднением, а значит, со смертью».
По завершенні Борис Євсєєв подарував бібліотеці свої книги: роман «Пламенеющий воздух» (2013), збірки віршів «Сквозь восходящее пламя печали» (1993), «Романс навыворот» (1994), «Шестикрыл» (1995), «Процесс воображения» (2006).
Жовтень в цьому році такий чудовий, тому ми сподіваємося, що на наступний рік у цей же самий час Борис Євсєєв знову відвідає Херсон і нашу бібліотеку й порадує нас новим романом.
Творчих успіхів Вам, Борис Тимофійович!