Від маленьких радощів до захопливих розповідей про видатних особистостей рідного краю

На черговій зустрічі херсонців старшого віку з Гончарівкою говорили про те, що може додати тепла звичайному дню, і про людину, чиє ім’я збереглося на мапі нашого міста. Спочатку учасники дізналися, що таке глімери й де їх помічати в повсякденні. А далі повернулися до улюбленої краєзнавчої рубрики «Імена на мапі Херсона», героєм якої цього разу став дослідник природи українського Півдня Йосип Пачоський.

Слово «глімер» походить від англійського glimmer і означає «проблиск». Так називають короткі приємні миті, які можуть подарувати відчуття затишку, спокою чи радості. Для когось це перший ковток кави чи чаю, для когось – знайомий голос у телефоні, запах свіжого хліба чи сонячний промінчик на підвіконні. Іноді достатньо почути улюблену пісню або відчути, як поруч замуркотів кіт, щоб бодай на мить стало легше.

На зустрічі учасники познайомилися з прикладами глімерів, які можна відчути через дотик, зір, слух, нюх і смак. М’який плед, квіти на підвіконні, спів птахів, аромат випічки, шматочок улюбленого шоколаду – кожному може відгукнутися щось своє. У щоденних клопотах такі миті легко пропустити, хоча саме вони часом дають нагоду перепочити й відчути трохи більше тепла.

Для херсонців, чиє повсякдення сповнене тривог і невизначеності, ця розмова має особливе значення. У напружений день навіть кілька хвилин за горнятком чаю, добре слово від близької людини чи знайома мелодія можуть стати невеликою опорою. Такі приємності доступні в буденних справах. Їх можна помітити вдома, під час розмови з рідними або просто біля вікна, коли у кімнату заглядає сонце. Учасники зустрічі з радістю ділилися своїми глімерами – ароматом випічки з маку чи гарбузу, співом пташок, сонячними промінчиками, спілкуванням з рідними, усмішками перехожих та багато ін.

Ця частина зустрічі відбулася в рамках проєкту «Психосоціальна підтримка в бібліотеках», який реалізується за підтримки Представництва ЮНЕСКО в Україні, Міністерства культури України та Уряду Японії. 

Після розмови про маленькі повсякденні радості учасники звернулися до мапи рідного міста. У центрі Херсона, між вулицями Володимира Примаченка та Хірурга Вороного, пролягає провулок Йосипа Пачоського. До 2016 року він називався Спартаківським. Сьогодні його назва нагадує про ботаніка й зоолога, для якого Херсон і Херсонщина стали місцем багаторічної праці та важливих наукових відкриттів.

Особливу увагу під час зустрічі приділили херсонському періоду життя вченого. У 1897 році Пачоський приїхав до Херсона на посаду губернського ентомолога. Його робота почалася з практичного завдання – вивчати комах, які завдавали шкоди посівам. Згодом коло досліджень розширилося. Учений вивчав рослинність краю, збирав гербарій, досліджував птахів і формував природничі колекції. Створений ним ентомологічний кабінет став основою природничо-історичного музею в Херсоні.

Під час зустрічі говорили й про те, як Пачоський досліджував рослини. Його цікавило, чому одні види ростуть поруч, як вони змагаються за світло, простір і вологу та як разом змінюють середовище, у якому живуть. Такий погляд ліг в основу фітосоціології – науки про рослинні угруповання. Саме в Херсоні 1921 року вийшов його підручник «Основи фітосоціології».

Окремою темою розмови стала «Асканія-Нова», де Пачоський завідував ботанічним відділом. Учений наголошував на цінності цілинного степу для науки. На заповідних ділянках можна роками спостерігати, як змінюється рослинність, а зіставлення цих спостережень із даними з оброблюваних земель допомагає зрозуміти, як господарювання впливає на природу.

Дві теми зустрічі поєднала увага до знайомого. Горнятко кави чи спів птахів за вікном можуть подарувати кілька приємних хвилин, а назва провулка, повз який доводилося ходити, відкриває цілу історію про Херсон, його музей і степ.

Дякуємо всім, хто був із Гончарівкою, за час, проведений разом. До нових зустрічей!