Владлен Гнатович Гончаренко – видатний науковець, інтелектуал, архітектор сучасної юридичної освіти

Владлен Гнатович Гончаренко – видатний науковець, інтелектуал, архітектор сучасної юридичної освіти

«Інтелігентність у юриста не риса характеру,
а ознака професії».
В. Г. Гончаренко

Владлен Гнатович Гончаренко – академік Академії правових наук, доктор юридичних наук,  багаторічний декан юридичного факультету Київського університету, ректор Інституту ГПУ, очільник кафедри кримінального права і криміналістики  Академії адвокатури України – такі вражаючі масштаби цієї глибокої особистості, суспільне визнання та висока оцінка внеску у становлення правової науки і освіти.  

Народився Владлен Гнатович у м. Златополі Кіровоградської області 7 січня 1931 р. в сім’ї вчителів. Можна сказати, що навіть дата його народження свідчить про дійсну «відзнаку» Бога – адже народився ювіляр на Різдво Христове. В юності майбутній професор мав серйозні досягнення зі спортивної гімнастики та кульової стрільби, сам брав участь у балетних спектаклях, навіть виступав на сцені як співак.

22 червня 1941 р. сім’я Гончаренків зустріла в Києві. Дитинство закінчилося: батько пішов на фронт, сім’я на початку липня була евакуйована в тил. Старший брат Володимир після закінчення спецшколи Військово-повітряних сил на окупованій території брав участь у партизанській боротьбі, а в березні 1945 р. загинув на фронті, в бою за визволення братньої Польщі. Війну юнак пережив в евакуації в Кувандиці, що на Оренбургщині. «Все для фронту – все для Перемоги!» – це про нього, малолітнього учасника трудового фронту, який проводив дні і ночі біля верстата, виготовляючи снаряди, та об’їжджав в степу напівдиких коней, на яких так чекали бійці.

Голодне дитинство… Відтоді й навіки залишилися в серці святе ставлення до хліба й велика шана до нелегкої хліборобської праці. У 1944 р. Владлен із мамою повернувся на Кіровоградщину, вчився в школі й працював на Капітанівському цукровому заводі.

Потім була Київська спецшкола Воєнно-повітряних сил, але льотне училище не судилося закінчити – підвело здоров’я. Згодом він все ж таки став авіаційним штурманом, вже під час роботи в Київському університеті пройшовши багатомісячну військову перепідготовку, дослужився до капітана авіації запасу і на все життя зберіг таємну любов до «п’ятого океану».

Зі спогадів В. Гончаренка: «Ви здивуєтеся, але в юристи я потрапив випадково. Закінчивши Київську спеціальну школу військово-повітряних сил, збирався бути льотчиком. На той момент мене мали зарахувати до Батайського авіаційного військового училища ім. А. К. Сєрова. Проте медична комісія причепилася до якихось показників мого здоров’я, хоча фізично я був повністю здоровий і мав розряди з різних видів спорту. Отже, мрія не збулася, і я постав перед вибором професії.

Начитавшись детективних історій Едгара По, Артура Конана-Дойла, Жоржа Сіменона, я зізнався собі, що хочу бути слідчим. Із дослідження повітряного океану я переключився на конкретні справи. Вступив на юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, оскільки на той момент інших юридичних факультетів у Києві не було. Отримати «відмінно» з усіх вступних дисциплін мені багато в чому допомогла кваліфікована підготовка у військово-повітряній школі.

По закінченні навчання був розподілений до Черкаської області, де став слідчим прокуратури Монастирищенського району – найбільш глухого тоді куточка Черкащини. Ось із цього щабля й почалася моя юридична кар’єра».

У житті Владлена Гнатовича розпочалися прекрасні роки в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. Вибір професії юриста був тоді скоріше інтуїтивним. Завжди тепло згадує своїх учителів Сергія Івановича Тихенка, Геннадія Костянтиновича Матвеєва, Якова Марковича Брайніна, Самуїла Наумовича Ландкофа.

По закінченні у 1954 р. університету почав працювати слідчим районної прокуратури в Черкаській області: спочатку Монастирищенської, а потім – Корсунь-Шевченківської. До відмови від аспірантури і прагнення саме слідчої роботи його підштовхнули, як писав сам ювіляр в одному із своїх есе, «природний авантюризм та жага до пригод».

У лютому-червні 1956 р. проходив навчання на Всесоюзних курсах удосконалення слідчих в Харкові. Саме там, вважає він, вдалося одержати додаткову криміналістичну освіту найвищого рівня. Потім було призначення на посаду прокурора слідчого відділу обласної прокуратури м. Києва. Той період також став яскравим епізодом у його житті, сповненим пошуків нових знань та постійної роботи над собою.

З грудня 1956 р. Владлен Гнатович за конкурсом приходить до Київського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз: завідувач криміналістичного музею та наукового архіву, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу трасологічних та балістичних досліджень. Відтоді почав щільно займатися криміналістичними дослідженнями. З’явились перші наукові публікації.

У січні 1961 р. доля закидає фахівця-юриста в газету «Радянська освіта», де він працює у відділі листів. Попри усі перешкоди, за неповних два роки спеціальний кореспондент В. Г. Гончаренко, працюючи з притаманним йому ентузіазмом, опублікував багато фейлетонів, після виходу яких партійні, радянські та господарські органи були вимушені приймати відповідні організаційні рішення та боротися з недоліками.

З 1962 року почав працювати в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, де пройшов шлях від асистента, старшого викладача, доцента до професора, завідувача кафедри криміналістики.

З жовтня 1962 р. – знову Київський університет, де на юридичному факультеті пройдено шлях від лаборанта кафедри кримінального права до доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри криміналістики і декана (1987-1997 рр.). Академіком Академії правових наук України обраний у 1993 р.

Його дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук «Використання слідчим фотографічних і фізичних методів у розслідуванні та попередженні злочинів» (1968), докторська дисертація «Методологічні проблеми використання даних природничих і технічних наук у кримінальному судочинстві» (1981), а також монографії за тематикою дисертацій залишили помітний слід у розвитку теорії криміналістики.

З 2000 року – ректор Інституту Генеральної прокуратури України по підвищенню кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів і науково-практичних розробок з питань організації роботи на основних напрямах прокурорської діяльності.

Професійний шлях В. Г. Гончаренка не може не вражати: доктор наук, професор, академік, заслужений діяч науки і техніки, державний радник юстиції 2 класу, почесний працівник прокуратури України.

Цікаво, що родина у Владлена Гнатовича – виключно «юридична»: дружина Тетяна Вікторівна – доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрНУ, ректор Академії адвокатури України, адвокат; син Сергій – кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри, адвокат; невістка Аліна – кандидат юридичних наук, проректор Академії адвокатури, адвокат. І, нарешті, онук Володимир – випускник Академії адвокатури України, адвокат.

Помер Владлен Гнатович Гончаренко 4 березня 2018 р.

Серед всього, що приваблювало і вражало у Владлені Гнатовичі – надзвичайні енциклопедичні знання, які обов’язково підкреслює кожен, хто хоч раз мав честь із ним зустрічатися. Усі учні ювіляра добре засвоїли, що означає бути криміналістом – глибокі знання в таких різних галузях: кібернетика і балет, лазери й опера, філософія, психологія, філологія тощо. Людина виключно цікавої долі,

В. Г. Гончаренко до останніх днів свого життя – активний вчений і викладач, завідувач кафедри кримінального процесу і криміналістики Академії адвокатури України, сім років очолював Науково-методичну комісію МОН України з питань правознавства; автор численних наукових статей, навчальних програм, тестів. Під його дбайливим керівництвом постійно було близько десяти аспірантів та докторантів. Троє з них сьогодні вже доктори, а 33 – кандидати юридичних наук. Багато з них стали відомими вченими й успішними практиками у правоохоронних органах, зокрема: І. І. Котюк, В. В. Сердюк, Є. В. Фесенко, Я. О. Береський, В. І. Бояров, О. А. Губська, Ю. М. Дьомін, В. П. Колонюк та ін.

Необхідно додати, що Владлен Гнатович був цікавим лектором. Його лекції завжди відрізнялися бездоганним змістом на сучасному світовому рівні, мова – багата і барвиста, сповнена яскравими літературними образами, влучними прислів’ями, блискучими аналітичними викладками, а найголовніше – рішучою, безкомпромісною критикою.

Колективна монографія «Лазеры в криминалистике и судебных экспертизах» (К., 1986), де Владлен Гнатович був одним з авторів і титульних редакторів, у 1987 р. Міністерством вищої та середньої спеціальної освіти УРСР була визнана кращою науковою роботою року. Його дітище  «Експертизи у судовій практиці», що витримало чотири видання (1987, 1993, 2005, 2010), користується заслуженою увагою, перш за все, з боку практиків.

У 2006 р. В. Г. Гончаренка відзначено премією імені Ярослава Мудрого – «за видатні досягнення в науково-дослідницькій діяльності з проблем правознавства».

Про активну наукову діяльність Владлена Гнатовича свідчать і інші роботи, опубліковані нещодавно, які гідно продовжують його фундаментальні дослідження, розпочаті в монографічних виданнях і докторській дисертації. Запропоновано новий погляд на предмет криміналістики, її місце в системі наук та філософські проблеми, формування криміналістичної методології.

Владлен Гнатович був генератором ідей, які часто втілювалися в життя в роботах його учнів. Відомо, що багато хто спеціально відвідував засідання спеціалізованої вченої ради Академії адвокатури, щоб лише бути присутнім на дискусіях, які виникають під час захисту між провідними вченими-правознавцями країни. І завжди в гарячих дебатах із питань кримінального процесу, криміналістики, судової експертизи, кримінального права, кримінології, судоустрою активну участь брав професор В. Г. Гончаренко.

Найвищий скарб людини – її честь. «Честь» і «чесність» – слова з єдиним коренем. Тому кожний юрист перш за все повинен бути чесним. Навіть через тисячу років завжди можна відстояти зганьблену честь далекого пращура, і це повинен розуміти кожен, не говорячи вже про правознавця. «Інтелігентність у юриста не риса характеру, а ознака професії», – сказав якось В. Г. Гончаренко. «Я всім людям, у тому числі й юристам, бажаю справедливості. У всіх відносинах, в особистих і суспільних, на будь-якому рівні. Адже з латинської слово «юстиція» перекладається саме як «справедливість», а слова правда, право і справедливість – однокореневі. Тому мені й хочеться, щоб життя кожної людини було справедливим».

Владлен Гнатович прожив довге активне життя, яке віддано присвятив науці, передачі знань для поколінь правників, створенню освітніх інституцій для адвокатів, прокурорів, юристів. Надзвичайна енергія, нестандартне мислення, невтомність в інтелектуальному пошуку, харизма молодої відкритої людини – саме з цих елементів склався його беззастережний авторитет, повага та захоплення студентів та колег.

У фондах нашої книгозбірні можна ознайомитися з роботами вченого та літературою про нього:

1. 80-річчя академіка НАПрН України В. Гончаренка // Право України. – 2011. № 1. – С. 329-330.
2. Бояров В. Криміналіст за покликанням, інтелігент за духом [Електронний документ] / В. Бояров // Режим доступу: https://lexi№form.com.ua/v-ukrai№i/pishov-z-zhyttya-vladle№-g№atovych-go№chare№ko/ (дата звернення 19.04.2021 р.)
3. Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве: методологические вопросы. / В. И. Гончаренко. – К. : Вища шк., 1980. – 157 c.
4. Гончаренко В. И. Криминалистика и криминалисты / Гончаренко В. И.,  В. Е. Бергер. – К. : Вища шк., 1989. – 124 c.
5. Гончаренко В. И. Научно-технические средства в следственной практике / В. И. Гончаренко. – К. : Вища шк., 1984. – 149 c.
6. Гончаренко В. Г. Злочин викриває наука / В. Г. Гончаренко. – К. : Т-во Знання УРСР, 1973. – 48 c.
7. Експертизи у судовій практиці: наук.-практ. посібник для суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів / Т. М. Арсенюк, Ю. М. Беляк, В. І. Бояров та ін.; за заг. ред. В. Г. Гончаренка.  – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 387 с.
8. Експертизи у судовій практиці: наук.-практ. посіб. [для суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів] / Тза заг. ред. В. Г. Гончаренка. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 397 с. 
9. Історія держави і права України : курс лекцiй : навч. посiб. для студ. юрид. вузiв та ф-тів / О. О. Шевченко [та ін.]. – К. : Вентурі, 1996. – 288 с.
10. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України. Загальна частина / П. П. Андрушко [та ін.]; під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. – К. : Форум, 2001. – 393 с.
11. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України: за станом законодавства України на 1 січ. 2004 р. / відп. ред. В. Г. Гончаренко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 654 с.
12. Наші ювіляри: 80 років Гончаренко Владлену Гнатовичу // Вісник Академії правових наук України. – 2011. – № 1. – С. 245–246.
13. Опренко М. Дійсний член НАПрН України Владлен Гончаренко: «Поганих студентів не буває. Вони всі геніальні, тільки поки що про це не знають» [Електронний ресурс] / М. Опренко // Режим доступу: https://zib.com.ua/ua/pri№t/104435-poga№ih_stude№tiv_№e_buvae_vo№i_vsi_ge№ial№i_tilki_poki_scho.html (дата звернення 19.04.2021 р.)
14. Сегай М. Я. Гончаренко Владлен Гнатович / М. Я. Сегай, А. В. Іщенко // Юридична енциклопедiя : в 6 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т держ. i права ім. В. М. Корецького НАН України; редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол. ред.) та ін. – К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1998 - Т.1 : А - Г. – 1998. – С. 616.
15. Юридичні терміни : тлумач. слов. : [понад 1000 термінів] / В. Г. Гончаренко [та ін.]; за ред. В. Г. Гончаренка. – 2-ге вид., стер. - К. : Либідь, 2004. – 317 с.