Володимир Дорошенко: з нагоди 145-річчя визначного бібліографа, знавця української книги, літератури та історії
3 жовтня 2024 року виповнюється 145 років від дня народження Володимира Вікторовича Дорошенка – українського бібліографа, знавця української історії, літературознавця, перекладача, літературного критика та громадсько-політичного діяча. Нелегким був його творчий шлях, але, незважаючи на постійні перешкоди, він зумів залишити по собі помітний слід.
У Радянській Україні праці вченого були вилучені з наукового обігу. Проте у Західній Україні і за кордоном його вважали одним із найповажніших діячів української культури.
Від 1909 р. В. Дорошенко мешкав у Львові, де доля звела його з Науковим товариством ім. Т. Шевченка (НТШ). Бібліотека Товариства посідала особливе місце в житті вченого: за 35 років (1909-1944), що віддав бібліотечній роботі, пройшов шлях від рядового співробітника до директора.
У центрі уваги бібліографічних досліджень Володимира Вікторовича постійно була українознавча тематика. Де б він не перебував, насамперед цікавився українськими книжками, газетами, рукописами, бібліографічними картотеками. Звертаючись до будь-якої теми з бібліографії, вчений підходив до неї як дослідник, легко орієнтуючись у величезному потоці книг. Першою бібліографією, яку склав В. Дорошенко, був список літератури з українознавства за 1912 р., надрукований у популярному тогочасному виданні «Обозрение трудов по славяноведению…», що виходило за редакцією професора В. Бенешевича в Петрограді. Праця була виконана відповідно до плану тих завдань, які ставила Бібліографічна комісія НТШ та очолюване В. Дорошенком Бібліографічне бюро, організоване 1910 р. Матеріали покажчика розміщено в систематичному порядку, за розділами, присвяченими етнографії, географії, археології, історії, красному письменству, історії права, мистецтву України; окремо виділено розділ «Бібліографія».
У 1920-ті рр. В. Дорошенко публікував у київському журналі «Україна» розлогі огляди українознавчих матеріалів. Чимало з них побачили світ уже за межами УРСР у період 1914-1928 рр. Варто також згадати, що В. Дорошенко брав найактивнішу участь у підготовці першої сучасної української енциклопедії. Видання, що мало назву «Українська загальна енциклопедія», опубліковано у 3-х томах упродовж 1930-1935 рр. Третій том присвячено проблемам українознавства, і саме В. Дорошенку належать статті з української літератури, бібліографії та бібліографічні матеріали про західноукраїнських діячів. З друкованих бібліографічних праць В. Дорошенка варті уваги бібліографії творів Т. Шевченка та праць І. Франка. Остання мала назву «Спис творів Івана Франка з додатком статей про нього і рецензій на його писання» й була видана Бібліографічною комісією НТШ для 4-го тому «Матеріалів до української бібліографії». «Спис…» мав вийти друком 1914 р. до ювілею письменника, проте реалізувати задум не вдалося через початок Першої світової війни. Згодом побачили світ лише два випуски: перший, до якого увійшли белетристична творчість І. Франка за 40 років його літературного життя (1700 бібліографічних записів) і частина розділу «Критика й публіцистика», надруковано 1918 р., і другий «Критика і публіцистика» – 1930 р., де В. Дорошенко виявив себе і як досвідчений та майстерний бібліограф-шевченкознавець. Ще під час навчання в Московському університеті він зацікавився життям і творчістю Кобзаря й підготував бібліографічну збірку Шевченкіани. Цю тематику вчений опрацьовував упродовж життя, реєструючи документацію й друкуючи статі про різноманітні аспекти творчості Шевченка. Однією з перших бібліографічних публікацій став інформаційний огляд «Шевченкознавство за останнє десятиліття (1914-1924)», оприлюднений у часопису «Стара Україна» (1925, № 3-4), а згодом випущений окремим виданням у Львові. Вершиною бібліографічної майстерності В. Дорошенка став «Покажчик видань Шевченкових творів та опис бібліографічних праць про Шевченка» (Варшава; Львів, 1939). Його опубліковано як останній, 16-й том повного видання творів Кобзаря. Отже, завдяки зусиллям В. Дорошенка вперше укладено та опубліковано найповнішу бібліографію за 99 років – від 1840 до 1938 р. включно, що містила чимало нового матеріалу. Зокрема, було виправлено помилки попередніх бібліографічних покажчиків; уміщено численні ілюстрації та репродукції титульних сторінок Шевченкових творів, портретів, тощо.
Свої розвідки, бібліографічні праці та спогади В. Дорошенко присвячував також відомим діячам української науки й культури, зокрема М. Комарову, Д. Дорошенку, І. Калиновичу, З. Кузелі, І. Левицькому, І. Кревецькому та іншим. Тривалий час досліджував різноманітні аспекти діяльності М. Грушевського і брав безпосередню участь в укладанні бібліографічного покажчика «Матеріали до бібліографії друкованих праць академіка М. Грушевського за 1905-1928 рр.» із нагоди його 60-річчя (Київ, 1929). Проте повного обліку творчої спадщини В. Дорошенка й досі не проведено.
Праці В. Дорошенка й донині зберегли інформаційну й наукову цінність і дають змогу повніше репрезентувати історію української бібліографії як невід'ємної складової частини загальнонаціональної української культури.
Усім, хто бажає більше дізнатися про цю непересічну особистість, дивитися тут.
