«Я – цілий світ, який голублять зорі, людина, що живе поміж людьми»: презентація поетичної збірки Альони Мовчан «У полоні зелених очей»
Засідання клубу «Дивослово», яке відбулося напередодні Міжнародного дня рідної мови, виявилося по-справжньому святковим. Учасники клубу говорили про красу української мови; складали словник наймелодійніших українських слів; читали фрагменти творів українських класиків, що є справжніми витворами художнього слова; ділилися гумористичними розповідями та просто спілкувалися.
Родзинкою нашої зустрічі стала презентація поетичної збірки Альони Мовчан «У полоні зелених очей». Це друга збірка відомої в Херсоні та далеко за її межами поетки. Свою першу збірку «Економіка любові» Альона презентувала на засіданні клубу «Дивослово» у 2015 році.
Під час презентації своєї другої збірки, що побачила світ у 2019 році, Альона ділилася таємницями про те, як народжувалися вірші, що увійшли до збірки, що та хто її надихали. Зі змісту поетичної збірки стає зрозумілим, що Альона дуже любить свою малу Батьківщину – Херсонщину. Тому не дивно, що після проживання певного часу у столиці, Альона повернулася до Херсона.
Перший розділ книжки має назву «Херсонщина: мальовнича, таємнича, рідна». В ньому містяться вірші про красу українського степу, херсонську осінь, про любих дідуся та бабусю, роздуми про власне «Я».
Розділ «Куди думка лине» присвячений найніжнішому почуттю – коханню. У ньому – вірші про любов, про те, якою вона буває, про вічність кохання. А ще розділ вміщує цікаві жартівливі вірші, читання яких приносить велику насолоду й чудовий настрій.
У розділі «Між містами» знаходимо роздуми поетки про те, що означає відстань, як вона впливає на життя, на наше повсякдення, стосунки з найріднішими людьми.
Останній розділ має назву «У полоні зелених очей», бо Альона дуже любить зелений колір та зелені очі. Вірші цього розділу мають назву «У полоні зелених очей», «Зелені марева», «Зеленіє» тощо.
На заході Альона читала вірші різної тематики. Кожен із них викликав різні почуття: сміху від витівок чоловіка-рибалки; смутку через те, що смерть безжально забирає найдорожчих; надію, що все буде добре; впевненість у тому, що справжня любов існує.
Щиро дякуємо Альоін Мовчан за можливість забути буденне й доторкнутися до прекрасного! Чекаємо на презентацію нової збірки!
«Я – лист, що з дерева летить осінній,
Вальсує, жаль, без пари до землі.
Я – спів птахів і вітру голосіння,
Я – відгук потайних нічних молінь…
Я – та вода, холодна й неохора,
Що сніговіє ковдри до зими…
Я – цілий світ, який голублять зорі,
Людина, що живе поміж людьми»
Альона Мовчан
Лілія Віжічаніна,
кураторка клубу «Дивослово»
