Янагігара Г. Маленьке життя

Марина Трибушна, користувачка бібліотеки

Звичайне маленьке життя

«Хіба ж не диво – вижити просто в неможливих для життя умовах? Хіба ж дружба сама по собі не є дивом; як це – знайти іншу людину, яка весь одинокий світ зробить для тебе менш самотнім?» Ці слова з книги Ганьї Янагігари «Маленьке життя» найкращим чином передають зміст цього роману.

Протягом 877(!) сторінок перед нами неквапливо проходить життя чотирьої хлопців. Випадково познайомившись у коледжі, вони потоваришували. Абсолютно різні за соціальним та національним статусом, вони підтримували один одного, допомагали, коли була необхідність, мирилися, ображалися.

Поступово, з роками кожен досягав висот в обраній професії. У кожного були злети і падіння.

Але більше всього уваги в романі приділено Джуду. Із перших сторінок і майже до середини книги ми нічого не знаємо про нього. Коли друзі в коледжі ділилися спогадами з дитинства, згадували батьків, перше кохання, то Джуд уважно все вислуховував, а сам відмовчувався. І поступово перед нами відкривається все жахіття, яке цей хлопець пережив, ще будучи маленьким. Нікому б у світі, навіть ворогові, я не побажала б пройти через все те, що пережив він. Коли ти маленький, то гадаєш, що всі хочуть тобі тільки добра та нічим не можуть зашкодити. Але насправді світ занадто жорстокий, в ньому занадто багато зла та бруду. І як тобі пощастило, коли в тебе є люблячі батьки, дім над головою.

Але Джуд зміг вижити, вивчитися та стати відомим юристом. Все ж психіка його зазнала значного стресу. Все життя він вважав, що не вартий всього того, що дало йому життя. Що якби його друзі дізналися про нього все, то відвернулися від нього.

І ось тут ти починаєш розуміти, як добре, коли поряд з тобою є люди, які приймають тебе таким, яким ти є, завжди зможуть прийти на допомогу, коли потрібно. Не зважаючи ні на що.

Після прочитання роману починаєш по-новому дивитися на дружбу, друзів. Відразу намагаєшся проаналізувати своїх товаришів, зрозуміти, чи є в тебе ось такий справжній друг? Ніколи не замислювалася, наскільки важливу роль справжня дружба може відігравати у твоєму житті.

Ось таке воно і є – маленьке життя: дитинство, юнацтво, дорослі роки. І протягом цього, такого буденного життя, тебе чекають випробування, злети і падіння, радості й печалі. І як же воно добре, коли і в радості, і в печалях з тобою є вірний товариш, який вислухає, зрозуміє, і навіть просто помовчить поруч із тобою.