Юрій Борисович Медведєв – статистик друку, бібліограф

Низовий М. Юрій Борисович Медведєв – статистик друку, бібліограф, людина / М. Низовий // Вісник Книжкової палати . – 1999. – № 8. – С. 21-27.

Сталося так, що саме 1929 року, коли народився Юрко Медведєв, у Харкові зорганізувався вищий навчальний заклад (у подальшому – Харківський бібліотечний інститут), з яким з'єднає його доля і який назавжди визначить його життєвий і творчий шлях.
Проте дорога до вищої освіти непроста і неблизька, адже на початку життєвого шляху людина нагадує спортсмена на старті. І багато в його долі залежатиме не лише від власної вдачі, а й від оточуючого середовища, від близьких людей, які своєчасно підкоригують напрям життєвого шляху, подадуть своєчасну і доречну пораду.
У цьому Юрку поталанило: його батьки, вихідці з селянських родин, уже знайшли своє місце у житті тоді столичного Харкова (батько Борис Георгієвич Медведєв працював службовцем на заводі № 193) і допитливому хлопцеві відкривалися, здавалося б, непогані перспективи. Але суспільне життя, як відомо, розвивається за своїми законами, не зважаючи на наміри та плани окремих людей.
Вже 1939 року в сім'ї Медведєвих сталися перші суттєві зміни: батька, як і багатьох інших громадян східної України, відрядили на "зміцнення" західних областей, нещодавно "добровільно" возз'єднаних з Радянською Україною.
1941 року Юрко з відзнакою закінчує початкову школу і, зрозуміло, мріє про продовження навчання. Але у "роковин сорок перший" у долю мільйонів людей увірвалася найстрашніша подія XX століття – Велика Вітчизняна війна. Сім'я Медведєвих разом з заводом евакуюється в Челябінську область. Там у місті Каслі юнак продовжує навчання, одно¬часно працюючи токарем по дереву на заводі.
"У ті роки я був такого зросту, що добрі люди (дай Бог їм здоров'я, якщо вони ще живі!) зробили для мене спеціальну підставку, щоб "захисник вітчизни" був на рівні токарного верстату, – з сумною іронією згадує Юрій Борисович.
1944 року батька знову направляють до західної України, а мати з сином повертаються до Харкова, де у 1944-1945 рр. Юрій навчається у Харківській артилерійській середній спеціальній школі.
Але, як невдовзі з'ясувалося, що військова кар'єра не для тонкої і вразливої натури юнака. Тому він за власним бажанням залишає спецшколу. У 1945 році сім'я переїжджає до батька, у м. Стрий тоді Дрогобицької області, де Юрій закінчує 8 класів і йде працювати до міської бібліотеки, а навчання продовжує у вечірній російській (!) залізничній школі робітничої молоді № 3, яку успішно закінчує 1948 року.
Від стелажів міської бібліотеки думки, зрозуміло, линули до Бібліотечного інституту, у Харків, де на улюбленого онука чекав дідусь. (У середині 60-х років дід якось завітав до онука в Книжкову палату. Проводжаючи його Юрій Борисович якось несподівано серйозно сказав мені: "Ось людина, яка найбільше вклала в мою душу!")
24 липня 1948 року Ю. Медведєв успішно складає вступні іспити і поступає на бібліотекознавчий факультет Бібліотечного інституту. Вчився він із задоволенням й зацікавленням. З 18 оцінок у заліковій книжці, 17 – "відмінно". Лише одна дисципліна – іноземна мова – "добре".
І ще на одну обставину хотілося б звернути увагу. При вступі до інституту Юрій прохав "дати відстрочку для вивчення української мови", бо не вивчав її (навіть у Стрию!) в школі. Через 4 роки у виписці із залікової книжки ми бачимо: "українська література – "відмінно"...
Після закінчення з відзнакою інституту Ю. Медведєв йде працювати до Книжкової палати України, яка, як відомо, волею долі залишалася у Харкові, де очолює один із найскладніших і найвідповідальніших підрозділів – відділ статистики друку. На чолі цього відділу він буде майже 11 років, потім залишить на 3 роки і знову повернеться, працюватиме на різних посадах, але статистика друку залишиться з ним на все життя. Читати ще.