Український історик, фольклорист, етнограф, археолог, лінгвіст – Микола Васильович Закревський (220 років від дня народження)

Український історик, фольклорист, етнограф, археолог, лінгвіст – Микола Васильович Закревський (220 років від дня народження)

На Подолі у місті Києві, поблизу Фролівського монастиря, 21 червня 1805 року народився майбутній історик історик, фольклорист, етнограф, лексикограф, художник, мовознавець, автор перших наукових історико-географічних описів Києва «Нарис історії міста Києва» (1836), «Літопис і опис міста Києва» (1858) Микола Васильович Закревський.

Батько – київський міщанин Василь Іванович із давнього козацько-старшинського роду Закревських. Мати – Варвара Олександрівна Лебединська – із заможної інтелігентної родини киян.

Навчався в Першій Київській гімназії, а по її закінченні   працював помічником губернського архітектора в Житомирі, дрібним чиновником у Петербурзі.

У 1829 році вступив на юридичний факультет Дерптського (Тарту) університету. Однак через фінансові складнощі змушений був покинути навчання.

Майже 16 років вчителював у Естонських містах  Вейсенштейні (Пайде) та Ревелі (Таллінн). Згодом працював у Москві  коректором та бібліотекарем у Публічному музеї.

Михайло Васильович прагнув написати якомога повнішу історію Києва, матеріали до якої збирав з університетських років. У Ревелі 1836-го року видав першу, невелику за обсягом, книгу «Очерк истории города Киева» (68 с.). Завдяки відомому славістові О. Бодянському опублікував «Летопись и описаніе города Кієва». Ця книжка вважається першим путівником з історії міста Києва.

Продовжуючи збір матеріалів для доповнення «Летописи…», влітку 1864 року здійснив подорож до Києва, де познайомився з протоієреєм Софійського собору, істориком П. Лебединцевим, істориком права М. Іванишевим. Граф О. Уваров надав кошти на видання праці М. Закревського «Описание Киева» у двох частинах (опубліковано 1868 р.).

У першій частині охарактеризовано географічне положення, природу, клімат, населення міста, викладено його історію від найдавніших часів до середини XIX століття. Особливу цінність становить друга частина, в якій автор уперше узагальнив відомості про історичні місцевості Києва, видатні споруди, пам'ятки й пов'язані з ними події.

Книга ілюстрована малюнками автора, кресленнями й картами, містить численні додатки. Твір був схвально зустрінутий відомими вченими, зокрема М. Максимовичем і М. Костомаровим, а його автор удостоєний Уваровської премії Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук. Згодом «Описание Киева» стало зразком і фактологічною основою (хоча з часом багато його положень було уточнено, а навколо деяких з них і досі точаться суперечки) для підготовки багатьох аналогічних видань. До кінця життя М. Закревський продовжував збирати фольклорні матеріали та матеріали з історії Києва, більшість з них, однак, не була опублікована.

У 1860–1861 рр. опублікував збірку «Старосветский бандуриста» (книга 1–3). Це було одне з перших українських фольклорних видань.

У ньому вміщено 190 українських пісень і дум, 3878 прислів'їв, приказок, загадок, а також словник українських ідіом – 11 127 слів. У вступі автор виступив захисником права свого народу на розвиток рідної мови та літератури.

Унікальна у своєму роді хрестоматія українського фольклору, над якою автор працював протягом трьох років. Передмова присвячена українській літературі та мові. У перших двох частинах книги зібрані українські народні та авторські пісні, а також інші приклади малих фольклорних жанрів: прислів'я, приказки, загадки, тощо. У третій частині праці представлений словник української фразеології, що містить понад 11 000 слів. Протягом 20 років автор вів роботу над цією частиною своєї книги. У кінці книги автор наводить детальний список старих і нових джерел, з яких черпав лексичний матеріал.

Наявність примірника збірки в бібліотеках визначає особливий статус та представляє колекційний інтерес, будучи бібліографічною рідкістю і прижиттєвим виданням автора. На бібліотечному примірнику є автограф – дарчий напис, який присвячений Пантелеймону Кулішу.

М. В. Закревський планував ще дві частини: книга четверта – «Вибір із творів сучасних письменників. Статті історичні. Витяги з грамот, універсалів, листів, літописів, журналів, тощо. Статті морального змісту із стародруків малоросійських книг» і книга п'ята – «Граматика малоросійського прислівника». Та ці задуми так і не вдалося реалізувати.

Микола Закревський також зробив ще один важливий внесок у збереження культурної спадщини. Він передав бібліотеці 100 малюнків пам’яток старовини Києва у 1845 році, більшість з яких виконані власноруч. Крім того, 218 картин і малюнків до «Опису Києва», як і багато чого з українських культурних надбань, зберігаються у відділі рукописів московського археологічного товариства.

Діяльність Миколи Закревського в історії, етнографії та фольклористиці має велике значення для української культури та науки. Весь свій науковий шлях він присвятив вивченню історії, етнографії та фольклору Києва. Його праці досі використовують вчені та дослідники, а його збережені матеріали стали цінним джерелом для розуміння національної спадщини.

Наприкінці життя Микола Закревський казав, що дуже хотів би завершити своє життя у Києві. Однак у долі на кожного є свої плани. Тож йому не судилося здійснити цю мрію.  У Києві, на Троєщині є вулиця, яка носить його ім’я.

М. В. Закревський помер 2 серпня 1871 р. у Москві.  

Більше цікавої інформації про М. В. Закревського можна отримати з таких джерел:

Праці:

1. Описаніе Кіева: Сочиненіе Николая Закревского / Н. В. Закревський // Янус Нерухомість. – 2004. – № 22. – С. 26–27.
2. Письма Н. В. Закревскаго къ протоіерею П. Г. Лебединцеву [С предисл. И. Гордиевского] / Н. В. Закревский // Кіевская старина. – 1902, июль-авг. – Т. LXXVIII. – С. 77–94.
3. Старосветский бандуриста : [в 3 кн.] / собр. Николай Закревский. – Москва : Унив. тип., 1860–1861. Кн. 3 : Словарь малороссийских идиомов. – 1861. – С. 245 – 628 с.

Джерела про нього:

1. Білоус М. Історія справжнього киянина Миколи Закревського [Електронний документ] / М. Білоус // Справжні історії : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://spravjniistoriyi.com.ua/2023/06/20/istoriia-spravzhnoho-kyianyna-mykoly-zakrevskoho.– Назва з екрана. – Дата звернення : 15.06.2025.
2. Варшавська М. «До готової колоди добре вогонь підкладати» / М. Варшавська, Л. Федорова // Київська старовина. – 1997. – № 5. – С. 41–71.
3. Денищик Д. Перший путівник про Київ написав Микола Закревський [Електронний документ] / Д . Денищик // Словопис : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://slovopys.kubg.edu.ua/pershyi-putivnyk-pro-kyiv-napysav-mykola-zakrevskyi. – Назва з екрана. –Дата звернення : 15.06.2025.
4. Енциклопедія українознавства: Словникова частина / гол. ред В. Кубійович ; Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка у Львові. – Львів : Молоде життя, 1993. – Т. 2. – С. 729.
5. Жадько В. Байковий некрополь: Іст. фотоіл. довід. / В. Жадько – Київ : СПД Жадько В. О., 2004. – С. 13–14; 217–218.
6. Закревський Микола Васильович (1805-1871): Матеріали до засідання бібліотечного клубу «Національні святині» 2 червня 2005 р. [Електронний документ] / уклад. С. С. Артамонова ; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.), О. П. Пацеля, О. М. Піхур, В. М. П’яскіна. – Київ : ДНАББ імені В. Г. Заболотного, 2005. – 32 с. // Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В. Г. Заболотного : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу : http://dnabb.org/modules.php?name=Forums&file=viewtopic&t=48. – Назва з екрана. –Дата звернення : 15.06.2025.
7. Киев: Энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого. – Киев : УСЭ, 1985. – С. 206.
8. Кропива П. Літописець града Києва / П. Кропива // Радянська Україна. – 1991. – 20 серп. – С. 4; 21 серп. – С. 4.
9. Літописець града Києва: до 200-річчя від дня народження М. В. Закревського // Знаменні дати: Календар–2005. – Київ : Вид-во «Україна», 2005. – С. 103–107.
10. Любарський А. Літописець Києва: сторінка минулого / А. Любарський // Вечірній Київ. – 1961. – 11 листоп. – С. 3.
11. Мистецтво України: Біографічний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. – С. 253.
12. Попельницька О. Історична топографія київського Подолу XVII – початку XIX ст. / О. Попельницька – Київ : ВД «Стилос», 2003. – С. 6–7; 11; 198; 232.
13. Рогожина Н. В. Кам’яниця Сави Туптала / Н. В. Рогожина // Пам’ятки України. – 2001. – № 1–2. – С. 47–51.
14. Самойловський І. М. В. Закревський – історик Києва / І. Самойловський // Українький історичний журнал. – 1958. – № 4. – С. 107–109.
15. Українські приказки, прислів’я і таке інше: зб. О. В. Марковича та ін. / уклав М. Номис ; упоряд., прим., вступ. ст. М. М. Пазяк. – Київ : Либідь, 1993. – С. 7; 17; 33; 718.
16. Якимович С. «Старосветский Бандуриста» М. В. Закревського і цензура / С. Якимович // Первісне громадянство. – 1929. – Вип. 1. – С. 67–72.