Життя, віддане людям… Петро Козланюк (1904-1965)
Український письменник, публіцист, громадянський діяч Петро Степанович Козланюк народився 1904 року в багатодітній селянській родині, у с. Перерив (нині село Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.). У Петра було троє братів та троє сестер. Його батько помер на початку 1915 року, тому хлопець наймитував у рідному селі. Вже у сім років він мав «солідний» стаж пастушення. «У моїх родичів був усього неповний гектар землі на «господарстві», тому мені довелось уже з раннього дитинства заробляти собі на хліб пастухом куркульської худоби на вигоні, поденщиком у поміщика» (з автобіографії).
У школі Петро відзначався допитливістю і кмітливістю. Під час навчання у другому класі одержав, як «нагороду пильності», збірку віршів Т. Шевченка і незабаром знав її напам’ять. У десять років читав оповідання і вірші І. Франка, твори В. Стефаника, М. Твена, М. Руданського, Е. Золя, Ф. Купера, М. Конопницької. Отже, читання було найулюбленішим заняттям Петра, а книга найбажанішим подарунком.
У 1918 році П. Козланюк йде шукати «кращої долі» до міста Коломиї. Він поступає до Коломийської української гімназії, де свого часу навчалися В. Стефаник, М. Черемшина, Л. Мартович. На жаль, через нестачу грошей на оплату навчання, гімназію довелося залишити. Настали дні безробіття, постійного пошуку роботи, напівголодного існування. Він працював на поденних роботах, чорноробом на залізниці, на фабриці сільськогосподарських машин Біскупського, робітником Коломийського пивоварного заводу, чорноробом Коломийського паровозного депо.
Втративши надію на стаціонарне навчання, Петро наполегливо і жадібно вчиться самотужки. Він вивчає українську, російську і західноєвропейську класичну літературу, знайомиться з марксистською літературою. Ці твори відіграли вирішальну роль у формуванні його літературно-естетичних поглядів, революційно-політичній діяльності. Він став трибуном коломийського робітництва, його ненавиділи підприємці, заводчики, підрядчики, цехові майстри. Коломийська поліція встановила за ним нагляд. П. Козланюка звільняли з роботи, арештовували, залякували, але він продовжував своє діло агітатора і письменника. Читати далі.
