Античні держави Північного Причорномор'я: біля витоків вітчизняного права

1. Особливості державно-правового життя в Ольвійській державі

Ще на зорі державної цивілізації на півдні України, у Причорноморських та При­азовських землях, звичаї та традиції кіммерійців, таврів і словенів, а на початку нового літочислення  – антів і словен –  впливали на творення права рабовласницьких Скіфо-Сарматії, грецьких держав-колоній, Боспорського царства (І ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.).

Так, наприклад, на межі двох тисячоліть на засідання народних зборів Ольвії, Херсонесі запрошувалися вожді місцевих племен та племінних союзів, які висловлювали свої пропозиції щодо проектів нормативних актів, посилаючись на родоплемінні звичаї та традиції. Як скіфська пектораль впливала на розвиток загальної культури народу, так і право дослов’янських держав не могло не впливати на процес становлення права тогочасних народів, що проживали на території України. Взаємовплив у розвитку права є закономірним, об’єк­тивним та реальним фактом в історії права України.

Археологічні джерела засвідчують наявність в античних державах Північного Причорномор’я достатньо розвиненої, складної та розгалуженої системи правового регулювання суспільних відносин. Вже починаючи з кінця VІІ-VІ ст. до н. е. тут поступово складаються окремі елементи базових галузей права, які прийшли до Херсонесу, Ольвії, Пантікапею та інших полісів переважно з правової системи афінської держави через метрополії – Гераклею Понтійського та Мілету.

Не зважаючи на певні місцеві особливості, основні інститути права (цивільного, сімейного, фінансового, кримінального, процесуального), північнопонтійських держав у своїй основі були подібними до правових основ регулювання суспільних відносин в інших грецьких полісах того часу.

З історії відомо, що український народ зробив свій гідний внесок у становлення прогресивних уявлень про права людини, створив низку яскравих зразків правової думки та нормотворення, які й донині вражають дослідників.

Правовий статус громадян полісів за часів демократії охоплював достатньо широке коло їхніх суб’єктивних прав. Вони мали доступ до  Народних зборів, могли брати участь у виборах, обіймати державні посади (тімухіом), мали право законодавчої ініціативи (пробулевсис).

Устрій Ольвії описує у своїй праці Л. М. Славін:

«Ольвия, как и города рабовладельческой Греции, являлась республикой – полисом, т. е. автономным городом со своим государственным управлением.

Полисы являлись своеобразной формой государственной организации рабовладельцев, направленной на обеспечение господства рабовладельческих форм хозяйства, для подавления эксплуатируемых масс, главным образом рабов.

Для устройства полиса Ольвии, как и вообще всех греческих полисов с их законодательными и исполнительными органами управления, были свойственны некоторые черты, которые давали повод называть их демократическими. Однако это была демократия для господствующих, рабовладельческих слоев населения, как греков, так и скифов при полном бесправии рабов и других эксплуатируемых элементов, составлявших преобладающую  часть  населения.

Законодательными органами управления Ольвии являлись народное собрание и совет города, исполнительными органами - различные коллегии: архонтов, стратегов (военачальников), финансовая и др., избиравшиеся каждый год. Так как рабы и женщины были лишены политических прав, а незажиточная часть даже свободного населения всегда экономически зависела от рабовладельцев - богатых землевладельцев, купцов, владельцев ремесленных и других заведений, то естественно, что роль рабовладельческих элементов как в законодательных, так и в исполнительных органах управления была решающей…».

Славин Л. М. Древний город Ольвия / Л. М. Славин ; отв. ред. П. П. Ефименко ; АН УССР, Совет науч.-техн. пропаганды. – К. : Изд-во АН УССР, 1951. – 92, [4] с. : фот.

Важливим було виключне право власності на нерухомість (енктісис). Загальний правовий статус громадянина  доповнювався ателією – правом  на звільнення від усіх прямих  податків та мит, а також епігамією – правом укладати шлюб із громадянками даного полісу (хоча відносно жінок поняття громадянства може застосовуватися лише умовно).

Інколи рішенням  Народних зборів або Ради полісу громадянину могли надаватися й екстраординарні права – проедрія, промантіятощо.

Ієрархію влади того часу досліджував Ю. Г. Виноградов:

«В ольвийском обществе позднеэллинистической эпохи заметно начало той тенденции, которая в римское время станет доминантой политической структуры полисов Средиземно­морья и Причерноморья. Я имею в виду элитаризацию государ­ственного аппарата, когда, с одной стороны, доступ к верхушке полисной иерархии становится прерогативой немногих очень богатых аристократических родов, а с другой - одни и те же пред­ставители этих родов занимали год за годом высшие посты в по­лисе, т. е. можно говорить о cursus honorum в зародыше…».

Виноградов Ю.Г. Политическая история Ольвийского полиса VII-I вв. до н. э. : историко-эпиграфическое исследование / Ю. Г. Виноградов. – М. : Наука, 1989. – 281 c.

Отже, найбільшого розквіту Ольвія досягла у V - першій половині IV ст. до н. е. Місто було незалежною республікою. Безпосередньою формою демократії було народне віче, а представницькою – сенат. У народному віче юридично могли брати участь усі повноправні громадяни Ольвії. До його компетенції відносилися питання: а) зовнішньої політики; б) оборони держави; в) ухвалення законів про грошовий обіг (бюджет); г) вирішення питань про забезпечення населення продовольством у неврожайні роки. До функцій сенату входило: а) попереднє обговорення всіх найважливіших питань державного життя; б) винесення обговорених питань на розгляд народного віча. Виконавчу владу в Ольвії мали архонти і стратиги, які обиралися народними зборами на один рік.

2 Місто-держава Херсонес-Таврійський

У другій половині V ст. до н. е. (422-421 рр.) переселенці-колоністи, вихідці зі старогрецького міста Гераклії Понтійської, що розташовувалася на південному узбережжі Чорного моря, міцно засіли в південно-західній частині Кримського півострова, заснувавши тут місто, що одержало назву Херсонес Таврійський.

«Херсонес» у перекладі з грецької означає півострів, де і розташувалось місто, а «Таврійський», тому що навколо заснованого міста мешкали племена таврів.

Херсонес був типовим грецьким полісом з демократичною формою правління. Вищим органом влади були збори всіх вільних громадян чоловічої статі, які досягли повноліття. Народні збори приймали закони і вирішували найважливіші питання. Повсякденним життям міста керували виборна рада та колегії, які здійснювали спостереження за всією діяльністю жителів міста. Ім'я царя (базилевса) було епонімом, тобто його ім'ям називався і датувався рік.

Від стародавньої високої посади царя збереглися почесні, але тільки формальні релігійні функції. Для командування військом обиралася колегія стратегів, пізніше їх замінили архонти.

Колегія деміургів охороняла чистоту демократичного ладу. У місті існували народний суд та спеціальні посадові особи – дікасти (судді). Рішення суду приймалися за допомогою голосування камінчиками, тобто таємним голосуванням. Державна скарбниця і священні суми перебували у віданні різних осіб, які також обиралися народом, а після закінчення терміну служби звітували перед народними зборами про проведені витрати. Агораноми спостерігали за порядком на ринку, астіноми – за точністю мір ваги та об'єму, імена останніх карбувалися на монетах і ручках амфор.

Про заняття жителів у ранній період існують дві точки зору. Одні автори вважають, що головною в економіці міста була торгівля. Інші, посилаючись на несприятливі умови для розвитку торгових операцій та відносну відсталість можливих торгових контрагентів – таврів, відсутність зручних сухопутних комунікацій), вважають, що Херсонес «...з самого початку став розвиватися не як торговий центр, а, головним чином, як центр сільськогосподарського виробництва» (В. М. Зубар).

Зубарь В. М. Херсонес Таврический в античную эпоху : (экономика и соц. отношения) / В. М. Зубарь ; отв. ред. Е. П. Бутянян ; АН Украины, Ин-т археологии. – К. : Наук. думка, 1993. – С. 101-102.

Сукупність громадянських обов’язків найповніше було визначено у пам’ятці херсонеського права кінця ІV- початку ІІІ ст. до н. е. – «Присязі Громадян».

Цінним джерелом про державний устрій Херсонеса є присяга його громадян – напис на мармуровій плиті, знайдений при розкопках, який практично повністю зберігся до наших часів.

Саме на українських землях було створено блискучий зразок античної демократії – Присягу громадянина Херсонесу. Згодом у союзі східнослов’янських племен зародився оригінальний, досить ефективний для тих часів, суспільно-політичний лад з елементами демократії, першими паростками народовладдя і самоврядування.

Присяга громадян Херсонесу

Клянусь Зевсом, Геєю, Геліосом, Дівою, богами і богинями олімпійськими, героями, які володіють містом, хорою та укріпленнями херсонесців.

Я буду однодумним щодо порятунку і свободи громади і громадян і не зраджу Херсонес, Керкінітіду, Калос-Лімен, ані інші укріплення, і з решти хори (сільської округи), якою херсонесці керують чи керували, нічого нікого, ані елліну, ані варвару, і буду оберігати все це для херсонеського народу.

Я не порушу демократичного ладу і не дозволю цього зробити нікому, хто зраджує чи порушує закон, і не приховаю цього, а доведу до відома міських деміургів.

Я буду ворогом зловмисникові і зрадникові або тому, хто намовляє до відпадіння Херсонес, чи Керкінітіду, чи Калос-Лімен, чи укріплення та хору херсонесців.

Я служитиму народові і радитиму йому найкраще і найсправедливіше для громади і громадян.

Я оберігатиму для народу састер [?] і не розголошуватиму нічого з секретів ані еллінові, ані варварові, що може завдати шкоди державі.

Я не даватиму і не братиму подарунків на шкоду громаді і громадянам.

Я не замишлятиму ніякої несправедливої справи проти будь-кого з громадян-невідступників, і не дозволю цього нікому, і не приховаю, а доведу до відома і на суді подам голос згідно з законами.

Я не чинитиму змови ані проти херсонеської громади, ані проти будь-кого з громадян, хто не є проголошений ворогом народу; коли ж я ступлю з ким-небудь у змову чи пов’яжу себе якоюсь присягою чи зароком, то мені, якщо я зламаю це, і тому, що мені належить, нехай буде на краще, а тому, хто триматиметься цього, – навпаки.

Якщо я дізнаюся про яку-небудь змову, існуючу чи плановану, я доведу про це до відома міських деміургів.

Хліб, який завозять з рівнини, я не буду ані продавати, ані вивозити з рівнини у будь-яке інше місце, крім Херсонеса.

Зевсе, Геє, Геліосе, Діво, божества олімпійські! Носію усього цього нехай буде благо – мені самому і нащадкам, і тому, що мені належить, а супротивникові ж нехай буде лихо – і йому особисто, і нащадкам, і тому, що йому належить, і нехай ані земля, ані море не приносять йому плоду, нехай жінки не народжуватимуть легко […].

Присяга містить відомості про державний устрій Херсонеса (основними органами управління були Рада і Народні збори) і про межі держави, в які тоді входили, крім Херсонеса, Керкинитида (на місці сучасної Євпаторії), Прекрасна гавань (селище Чорноморське), ряд укріплень і земель на західному березі Криму та найближча сільськогосподарська територія (хора) на Гераклейському півострові.

Сокровища Херсонеса Таврического [Изоматериал] = Скарби Херсонеса Таврійського = Treasures of Tauric Chersonesos : к 1025-летию Крещения Киевской Руси : [альбом] / Нац. заповедник "Херсонес Таврический" ; авт.-сост.: Н. Алексеенко [и др.] ; пер. текста англ., текстовка англ. и укр. Н. Храпунова, пер. ст. укр. Д. Тарасевич ; фотосъемка: К. Зыковой [и др.] ; дизайн А. Л. Прибеги. – К. : Мистецтво, 2013. – C. 84-105.

У присязі, що мала характер клятви, крім звичайної тріади богів (Зевса, Геї та Геліоса), названа богиня Діва – головна покровителька міста і держави. Важливим для економіки і торгівлі Херсонеса була вказівка: звозити хліб з рівнини тільки в Херсонес. Присягу, очевидно, було прийнято після гострої політичної боротьби та відновлення тимчасово втраченої демократії. Тому громадяни клянуться охороняти демократичний лад від будь-яких посягань, боротися зі змовами, вірно служити народу, оберігати кордони як від еллінів, так і від варварів.  Значення слова ΣАΣТНРА ( «састер») залишається незрозумілим.

Прийняття присяги в стародавньому Херсонесі худож. В. Воскресенський

Отже, у найдавніші часи на території північного Причорномор'я і Приазов'я виникли і певний час існували рабовласницькі держави у вигляді античних міст-полісів, а також державних утворень кочових народів. Це були Ольвія, Херсонес, Боспорське царство. Тип названих держав був рабовласницький. Формами правління були аристократична республіка і деспотична монархія.