Тепле сяйво осені: до Дня подяки
Щорічно, починаючи з 2017 року, в Україні в третю неділю вересня відзначається День Подяки. У 2023 році це свято припадає на 17 вересня.
Свято не є офіційним вихідним, проте завжди відзначається в неділю, що дає людям можливість відсвяткувати його разом з родиною та друзями, відвідавши цікаві заходи, які проводяться в столиці та інших містах України.
День подяки в Україні присвячений закінченню сільськогосподарських робіт. У давнину українці святкували свято жнив – Обжинки, яке проводилося з нагоди закінчення збирання хлібів. Символічно, що це свято має назву, більш пристосовану до хліборобства – Свято жнив.
У XIX – на початку XX століття обжинки відзначалися у різний час, у залежності від конкретної місцевості та кліматичних умов.
Це свято є віковою традицією. На честь святкування проводилися такі ритуали, як завивання бороди, вшанування останнього снопа, освячення скошеного жита та зібраних трав, поливання жниць.
Період жнив, як правило, розпочинався у липні, коли на більшості території України достигали зернові культури. Жнива традиційно включали ряд послідовних етапів: «зажин», «жниво», «дожинки», або «обжинки», яким відповідали певні ритуально-магічні дії.
Перед тим, як розпочати збір урожаю жита чи пшениці, селяни у чистому одязі виходили на поле, дякували Богу, що дочекалися цього великого свята, й просили: «Господи-Боже, поможи легенько, добренько, щоб вижати хутенько».
Першим зажинав хто-небудь з господарів поля або «легка на руку» весела, моторна жінка. У деяких місцевостях збирання хліба намагалися розпочати в так звані «легкі дні», тобто дні тижня з жіночими назвами – у середу, п’ятницю, суботу.
Перший зжатий сніп, який в українців називався «воєводою» або «зажином», урочисто приносили додому і встановлювали на покуті, де він знаходився до кінця жнив. Церемонії з цим снопом нерідко супроводжувалися піснями, в яких висловлювалися побажання веселої праці, здоров’я женцям та багатства господарю.
«Обжинки», «закоски», «заорки», «шарварки», «толоки», «супраги» та інші види колективної взаємодопомоги посідали важливе місце в побуті українців. Звичаї колективної взаємодопомоги були поширеними ще з часів Русі. Читати ще.
