Духовні виміри Галини Тарасюк

26 жовтня свій день народження святкує поетеса, прозаїк, критик, публіцист, перекладач Галина Тимофіївна Тарасюк. Народилася вона 1948 року в селі Орлівка Теплицького району Вінницької області в родині з глибокими національними традиціями.

Батько, Тарасюк Тимофій Омелянович, був бібліотекарем, завідуючим сільським клубом. Мати – Ксенія Кирилівна – колгоспниця. Розумний, всезнаючий батько, богобоязливі мама, баба Тетяна і баба Наталка привчили «нічого не боятися, крім Господа Бога», й обдарували її душу любов’ю до людини. Вона була свідком колгоспної кріпаччини, подружкою дітей, привезених жінками з Німеччини як «дарунок» війни, бачила, як «сухарі сушилися на сільських печах на чорний день», бачила немічних інвалідів, уцілілих у Другу світову війну. Дівчинка встигала допомагати мамі по господарству, слухати татові розповіді як ветерана війни, і бути відмінницею в школі, у 14 років стати сількором. Після закінчення з відзнакою Великомочульської середньої школи Галина Тарасюк працювала вчителькою англійської мови Бджільнянської восьмирічної школи та літпрацівником Теплицької районної газети «Зірка» на Вінниччині.

У 1968 році через гоніння за «націоналістичні погляди» Г. Тарасюк була змушена переїхати на Буковину. Цей чудовий край одразу зачарував поетесу своїми традиціями, культурою, щирими і талановитими людьми. «Без Буковини я б не знала України у всій її духовній розмаїтості, не осягнула б української історії у всьому її трагізмі і огромі. Без Буковини не було б мене як письменниці», – pізнається Галина Тимофіївна. 

Буковинський край щиро прийняв молоду журналістку, надихнув її на літературну творчість. Доля подарувала поетесі все, про що вона просила у вірші «Молитва»:

Пошли мені, доле,
Дні погожі і тихі ночі,
Любов беззавітну і вірних друзів,
Хату веселу і роботу до серця,
Дай мені радість солодку
Дітей народити
І написати для них колискову. Читати далі.