«Хто в гості не їздить і до себе не зве, той недобрим сливе…»

Так каже народна мудрість. Гостинність – так називають цю рису. Вона притаманна не лише окремим людям, а й цілим народам. Вельми гостинними були стародавні германці, греки. Ця риса є характерною для слов'янських народів, народів Кавказу. Ще у ХІХ столітті французький гастроном Бріллат Саварин сказав, що приймати гостя - це означає бути відповідальним за його прекрасне самопочуття протягом всього часу його перебування у вашому домі. Фактично він сформулював закон, яким керуються при прийомі гостей уже майже два століття. Для гостей та господарів діє ряд правил - писаних, неписаних, старих і нових.
Тому 26 червня 2013 року на бінарному засіданні клубів «Кліо» та «Дивослово» була розглянута дуже важлива тема: «Гостинність у світі та в Україні: традиції, сучасність, етикет».
Під час засідання було детально розглянуто еволюцію даного явища від давнини до сучасності, характерні риси гостинності різних народів (до речі, так як у нашому клубі є представники різних національностей, то ми не у «книжному», а в «живому» форматі дізналися про традиції різних народів).
Наступна частина нашого засідання була безпосередньо присвячена етикету гостинності: було детально розглянуто питання як запрошувати, зустрічати гостей, як поводитися у гостях, як дарувати і приймати подарунки тощо.
За допомогою моделювання ситуацій, розгляду сюжетів із художніх творів, перегляду мультфільмів учасники засідання мали можливість подивитися на важливість даної проблеми збоку і зробити для себе певні висновки.
А за допомогою гри «Інтелектуальний футбол» учасники задавали один одному питання, як поводитися в різних ситуаціях, коли зустрічаєш гостей чи сам ідеш у гості.
На думку усіх учасників клубу, засідання пройшло чудово. Усі дізналися для себе багато нового, корисного, отримали безліч приємних вражень. А завершилося наше дійство віршем, який прочитав учасник Клубу Базилєв Олександр «Хліб-сіль»:

Хліб-сіль

Якщо друг із будь-якого краю
У мій будинок завіта з путі,
За народним звичаєм стрічаю,
Як і з давен ведеться у житті.
Хай рясніють квіти малиново,
Пахне свіжо спечений пиріг,
Щоб і дар земний, і щире слово
Гість відчув, ступивши на поріг,
У селі чи у самій столиці –
На квітчастім рушнику ллянім
Свіжий хліб з полтавської пшениці,
Дрібок солі кримської на нім.
                         (Б. Степаненко).