Іван Маловічко – футурист, хуліган, радянський поет

На черговому «Вечорі історії з Гончарівкою» його учасники познайомилися з представником «Розстріляного відродження», українським письменником-футуристом, журналістом Іваном Кириловичем Маловічком.

Він належав до найяскравішого літературного угруповання 1920-1930-х рр. – «футуристів», яких згуртував довкола себе лідер українського футуризму Михайло Семенко.

Гостя «Вечора» – заступниця генерального директора з наукової роботи НІМЗ «Биківнянські могили», кандидатка філологічних наук Тетяна Шептицька, на підставі матеріалів архівно-кримінальної справи, спогадів сучасників, збережених листів до дружини спробувала сконструювати психологічний портрет поета та розкрити його погляди на мистецтво, дружбу й кохання.

Народився І. Маловічко 7 листопада 1909 р. на Черкащині. Наприкінці 1928 р. він надсилає свої поезії у футуристичний жур­нал «Нова генерація», який виходив у Харкові. Практично відразу його вірші з’являються на сторінках видання. Батько українського футуризму М. Семенко високо оцінив поезію молодого поета.

За 28 років життя І. Маловічко встиг видати збірки поезій «Шефи», «Головам на плечах», «Соціалістична весна» (1930), «По морях», «В книзі маємо мову про ніч штурмову» (1932), «Мореїн із Комі» (1934); книжки оповідань та нарисів «З історії Одеського порту» (1935), «На кордоні» (1936). Та, на жаль, на сьогодні його книжки не те що не перевидано, їх навіть не всі можна знайти в Книжковій палаті.

І. К. Маловічко. 1929 р. ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 13, арк. 6.

Кохання прийшло в життя поета І. Маловічка під час його перебування в Одесі. У 1935 р. він працював над нарисами «З історії Одеського порту» і саме тоді одружився з юною студенткою Зоєю Зубковою, яка згодом, попри всі лихоліття й непрості часи, збереже рукописи, фото й листи Івана Кириловича. Їхні стосунки починалися не з побачень, а з конспіративного листування. Мешкали вони фактично в одному приміщенні: Іван винаймав у батьків дівчини кімнату. А записочки вони клали одне одному або під подушку, або в кишеню пальта.

Пані Тетяна зізналася, що давно вже планує попрацювати над виданням листів І. Маловичка до дружини, щоб люди побачили його саме людиною, яка долала своїх внутрішніх демонів, але була щирою, романтичною, відвертою, не схожою на свої літературні тексти.

Мистецька кар’єра І. Маловічка обірвалась на початках. 21 вересня 1937 року радянські репресивні органи заарештовують молодого поета у Харкові й доправляють його до київської в’язниці НКВС. Розстріляли поета в Києві 26 листопада 1937 р. за «участь у контрреволюційній терористичній організації», створеній його літературним учителем М. Семенком. Реабілітували митця у 1957 р. за «відсутністю складу злочину», але його тексти, деталі біографії ще й досі чекають на висвітлення й дослідження.

Дякуємо пані Тетяні Шептицькій за такі цікаві та потрібні уроки історії.