«Література – моє життя» Іван Андрусяк
28 грудня свій день народження святкує український поет, дитячий письменник, прозаїк, літературний критик, перекладач Іван Михайлович Андрусяк.
Дитинство письменника пройшло поруч із з батьками мами – бабусею Марією і дідусем Михайлом. «Власне кажучи, передовсім вони мене й вибавили: тато-мама на роботі, а дитина все коло бабусі товчеться» (З автобіографії.) У три-чотири роки Іван сам навчився читати, і коли вони з мамою їздили до райцентру, він уголос читав вивіски крамниць, чим дуже дивував перехожих. Пішов до початкової школи на присілку Конево, туди нічого не їхало, тому слід було йти пішки три кілометри. Навчившись писати, хлопець почав записувати ті слова, які спадали на думку. З першого класу він був впевнений, що стане письменником, і постійно цікавився літературою. Із захопленням читав і перечитував перший український переклад Біблії Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького та Івана Пулюя, і все не міг повірити, що це той самий Нечуй, якого вивчають у школі. А ще дідусь слухав «ворожі голоси» – і онук біля нього. Так уперше дізнався про Івана Світличного, Василя Стуса, Євгена Сверстюка. До кінця першого класу він написав першу книжку. Називалася вона просто, коротко і ясно – «Вірші». Юний поет зробив її собі сам: переписав, оформив, як умів, зброшурував, склеїв… І відтепер писав дуже багато – виписувався. У школі мав прізвиська Поет і Ломоносов – бо «задуже розумний» був і через віддалену схожість з актором, що зіграв цю роль у серіалі, який саме тоді вийшов.
У середній школі була вчителька російської літератури Руслана Олександрівна Кашина. На її уроках йшлося «про почуття та ідеї, і це захоплювало – на відміну від уроків української літератури, де все було катастрофічно казенно». Але Іван підозрював, що десь є «інша» українська література, про яку він майже нічого не знав і доступу до цих таємних знань не мав. Тому він читав все, що було – усе цікаве, що знайшлося в шкільній бібліотеці. А улюблена вчителька – Руслана Олександрівна – приносила книжки з власної домашньої бібліотеки. Завдяки їй хлопець відкрив для себе Чингіза Айтматова, який тоді вважався дуже прогресивним. Відкриття ж великої української літератури почалось з Івана Франка. Серед улюблених книжкових серій була серія «Перша поетична збірка», пізніше «Перша книга поета» видавництва «Молодь». І в ній – дебютні збірки Василя Герасим’юка «Смереки» та Івана Малковича «Білий камінь». Читаючи поезії, хлопець дивувався, що так можна писати і сподівався, що і він зможе. Читати далі.
