Лонгин Цегельський – невтомний борець за волю і державність України (до 150-річчя від дня народження)

Лонгин Цегельський – невтомний борець за волю і державність України (до 150-річчя від дня народження)

І ми віримо, що нам бути! І ми віримо, що встане Україна,
як не на наших очах, так на наших кістках!
Ми віримо в її воскресіння, а коли б не мали в це вірити,
так ліпше нам і не жити! Без України нам нема життя!
Як камінна велит-гора, як непорушна граніт-скала,
так тверда та непохитна ця наша віра!
Лонгин Цегельський

Лонгин Михайлович Цегельський – неординарна постать, політик, дипломат, публіцист і громадський діяч, доктор права міжнародних відносин, головними рисами якого були активність, ерудиція, велика працездатність і щире вболівання за державні інтереси.

Народився Л. М. Цегельський 29 серпня 1875 р. у містечку Камінка-Струмилова (тепер Кам’янка-Бузька), недалеко від Львова. Був нащадком давніх священицьких родів Цегельських і Дзеровичів, відомих своїм патріотизмом і жертовністю для українського народу й Української Церкви.

У Камінці Л. Цегельський навчався у початковій школі, а з 1886 р. – в Академічній гімназії у Львові, яку закінчив 1894 р. Того ж року вступив на правничий факультет Львівського університету ім. Франца Йосифа, а після його закінчення в 1898 р. проходив дипломатичну практику в Міністерстві закордонних справ і в посольстві Австро-Угорщини в Швеції. Пройшовши однорічну практику, готувався до здобуття вченого звання доктора права міжнародних відносин у Львівському університеті.

Навчаючись в університеті, Л. Цегельський проявив себе як провідний студентський діяч, особливо в боротьбі студентів за український університет у Львові. Він тісно співпрацював з часописом «Молода Україна» – органом української молоді у Львові, на шпальтах якого пропагував і відстоював ідею державної незалежності України.

Лонгин Цегельський 14 липня 1900 р. на загальному з’їзді українського студентства та середньошкільної молоді виголосив промову, в якій теоретично обґрунтував ідею самостійності України. Він наголошував, що національна держава – це обов’язкова форма і перша підвалина добробуту й культури нації, запорука їх подальшого розвитку. Без національної держави всі змагання поневолених націй стати в рівень з іншими будуть неможливими – «це сизифова праця, це просто безмислиця». Тому вихід один – створити власну самостійну українську національну державу в етнографічних кордонах, тоді всі капітали служитимуть українському народові, його економічному і культурному піднесенню.

Це був один із перших привселюдних закликів, спрямованих на популяризацію ідеї української державності, на здобуття політичної і духовної незалежності.

Відтоді розпочалася публіцистична кампанія поширення цієї ідеї. Саме з цією метою Л. Цегельський опубліковує низку праць, серед яких найбільш відома – «Русь-Україна і Московщина», яка здобула велику популярність у Галичині.

Після закінчення університету та захисту докторської дисертації Лонгин Цегельський деякий час займався адвокатською діяльністю, згодом покинув її і присвятив себе журналістській і громадсько-політичній діяльності. Був членом національно-демократичної партії. Маючи неабиякий журналістський хист, Лонгин Цегельський часто дописував у газети і журнали. Був редактором газет «Свобода» (1907–1908), «Діло» (1908), а під час війни очолював редакцію другого українського щоденника «Українське слово» (1915–1918), працював редактором «Літературно-наукового вісника» Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, членом якого він був.

Молодий політик Л. Цегельський став одним із головних організаторів селянських страйків 1902 р. проти польських землевласників у Галичині; активним учасником боротьби ЗУНР за ухвалення нового виборчого закону на основі загального, безпосереднього, рівного й таємного виборчого права, замість реакційної системи.

На загальних виборах до австрійського парламенту в 1908 році доктор Лонгин Цегельський був обраний заступником посла – львівського адвоката, доктора Генрика Ґабля. У 1913 році його обрали послом до Галицького сейму від Бібрецького повіту.

В австрійському парламенті Лонгин Цегельський став секретарем Української парламентської репрезентації, активно працював у комісії закордонних справ. Як член цієї комісії їздив з дипломатичними місіями, зокрема в 1914 р. був у складі австро-угорської дипломатичної місії в Стамбулі, Софії, Бухаресті.

Будучи депутатом австрійського парламенту й одночасно Галицького сейму, організував Всеслов’янський з’їзд послів у 1913 році. На з’їзді йшлося про реформу устрою Австро-Угорської імперії, про надання більших прав слов’янським народам. Із 1914 року Лонгин Цегельський був членом Головної Української Ради, яку очолював Кость Левицький.

Під час Першої світової війни Лонгин Цегельський разом із сім’єю виїхав до Відня, де працював у комісії з питань біженців, а також у комітеті допомоги біженцям. Коли Бойова управа Українських січових стрільців перебралася у Відень, він долучився до її роботи.

Лонгин Цегельський брав активну участь у підготовці й організації Листопадового чину (1918 рік). Вів переговори з поляками під час боїв у Львові. У момент утворення першого галицького уряду 9 листопада 1918 року став державним секретарем (міністром) внутрішніх справ ЗУНР.

Книга Л. Цегельського «Від легенд до правди» – видана в 1960 р. видавництвом «Булава» у Філадельфії–Нью-Йорку – збірка окремих статей-спогадів, які друкувалися в різних українських діаспорних часописах про події, які стосуються Чину першого листопада 1918 р.

Завдяки своїм знанням іноземних мов і досвіду дипломатичної діяльності Лонгин Цегельський вів переговори з усіма закордонними представниками. Однією з найважливіших була місія від Мирної конференції, керована французьким генералом – маркізом де Бертелемі. Але ці перемовини не увінчались успіхом, оскільки Національна Рада не погодилася на умови перемир’я, запропоновані генералом. Л. Цегельський, який вважав за потрібне прийняти умови, які б забезпечили суверенітет хоч якоїсь території та дали б визнання держав Антанти, виступив із різкою незгодою з курсом уряду ЗУНР і 13 лютого 1919 року подав у відставку.

Після відставки Л. Цегельський жив деякий час у Відні.

З 1920 р. очолив посольство ЗУНР у Вашингтоні. Відтоді жив у США. Використовуючи свої особисті знайомства та контакти, мав завдання домогтися визнання ЗУНР Сполученими Штатами Америки, а також організував постачання в Галичину медикаментів і боєприпасів. У Нью-Йорку Л. Цегельський створив Тимчасовий головний український рятунковий комітет «Поміч рідному краєви» і став його головою.

Узимку 1921–1922 рр. Є. Петрушевич викликав Л. Цегельського до Відня, де дав йому спеціальне дипломатичне доручення поїхати до Японії. Повернувшись звідти в США, Л. Цегельський подав у відставку з посади посла, заявивши про свою незгоду з прорадянським курсом, який обрав Є. Петрушевич.

Деякий час Лонгин Цегельський працював викладачем українознавчих предметів в українському відділі протестантської теологічної семінарії у Блуфільді, штат Нью-Джерсі. Написав розвідку «Про історію протестантизму». У Нью-Йорку Л. Цегельський редагував часопис «Український вісник», а потім переїхав у Філадельфію, де працював редактором часопису «Шлях». 1937 року видав монографію «Митрополит Андрей Шептицький», яку схвально оцінив сам Митрополит.

Створив Український конгресовий комітет Америки, З’єднаний українсько-американський допомоговий комітет, а також Літературно-мистецький клуб у Філадельфії. Із 1943 року і до самої смерті був редактором популярного часопису «Америка».

Помер Лонгин Михайлович Цегельський 13 грудня 1950 року у Філадельфії, у своєму робочому кабінеті, що було, з одного боку, досить загадково, а з другого, символізувало його активне й невтомне життя. Похований на українському цвинтарі на Факс Чейс біля Філадельфії.

Минув час, але й сьогодні заповітом-уроком і пересторогою-настановою лунають до українців його слова: «Самостійна й соборна Українська держава була в наших руках. Усі обставини спершу складалися так, що можна було втримати та закріпити її… Однак нам не вдалося здійснити це. І не вдалося не тому, що об'єктивно було це неможливо – навпаки, я твердо переконаний, що ми мали ідеальну нагоду збудувати самостійну державу. Та нам забракло політичного розуму».

Більше цікавої інформації про життя та діяльність Л. Цегельського можна отримати з таких джерел:

Праці вченого:

1. Від легенд до правди. Спомини про події в Україні зв’язані з Першим листопадом 1918 р. / Л. Цегельський. – Львів : Свічадо, 2003. – 336 с.
2. Митрополит Андрій Шептицький: короткий життєпис і огляд його церковно-народної діяльності / Л. Цегельський. – Львів : Місіонер, 1995. – 79 с.
3. Правда про Гетьманщину. Що говорять і пишуть про українську державну політику і що з того правда, а що баламута / Л. Цегельський // Америка. – 1931. – Ч. 3. – 15 травня. – С. 25–33.

Про нього:

1. Батюк Т. Дипломатична місія Лонгина Цегельського у США (1920–1921) / Т. Батюк // Проблеми гуманітарних наук: наукові записки Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка. Історія – 2008. – № 22. – С. 48–57.
2. Водотика Т. Слідча справа Лонгина Цегельського: джерелознавча характеристика / Т. Водотика, І. Іваницький // Архіви України. – 2014.  – №3. – С.109–110.
3. Гай-Нижник П. Лонгин Цегельський – патріот, націонал-консерватор, соборник (ч. 2) [Електронний документ] / П. Гай-Нижник // Національна асоціація адвокатів України : [вебсайт] – Електрон. дані. – Режим доступу : https://unba.org.ua/publications/9890-longin-cegel-s-kij-patriot-nacional-konservator-sobornik-ch-2.html. – Назва з екрана. – Дата публікації : 16.01.2025. – Дата перегляду : 22.08.2025.
4. Дацків І. Лонгин Цегельський в історії української дипломатії (до 140-річчя від дня народження) / І. Дацків,  М. Полич // Український історичний журнал. – 2015. – № 3. – С. 108–121.
5. Здоровега М. Лонгин Цегельський  біля  витоків  української  дипломатії / М. Здоровега // Мандрівець. – 2009. – № 2. – С. 42–44.
6. Купчик В. Доктор Лонгин Цегельський – речник Української Держави / В. Купчик // Слово Просвіти. – 2019. – № 3(17–23 січ.). – С. 9.
7. Купчик В. Лонгин Цегельський – речник Української Держави (Життєпис) [Електронний документ] / В. Купчик // Інтернет-сторінка Володимира Купчика : [вебсайт] – Електрон. дані. – Режим доступу : http://www.kupchyk.lviv.ua/index.php?n. – Назва з екрана. – Дата публікації : 08.08.2001. – Дата перегляду : 22.08.2025.
8. Патер І. Лонгин Цегельський / І. Патер // Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923. Уряди. Постаті. – Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. – С. 312–313.
9. Сем'яник О. Лонгин Цегельський та його державотворча діяльність у період 1918–1919 рр. / О. Сем'яник // Схід. – 2012. – № 2. – С. 143–147.