Своєрідність поезії Маріанни Кіяновської
17 листопада свій день народження святкує українська поетка, прозаїкиня, есеїстка, перекладачка, літературна критикиня та літературознавиця Маріанна Ярославівна Кіяновська.
Дівчинка рано почала читати, в чотири роки самостійно опановувала тексти. До школи пішла, вже неймовірно захоплена «Островом скарбів» Стівенсона і під певним впливом Марка Твена. А у другому класі почала вести щоденник і крадькома читати заборонені для неї казки «Тисячі і однієї ночі» у восьмох томах.
Батьки Маріанни тривалий час жили та працювали в Угорщині, та десь один раз на рік приїжджали в Україну, приблизно на тиждень. Весь час дівчинка перебувала під наглядом бабусі та дідуся. І саме дідусь (кандидат педагогічних наук, доцент університету імені Івана Франка) сформував її як цілісну особистість. Маріанна завдячує не лише його любові до себе, а ще й тому, що він правильно з нею спілкувався – розвивав не тільки її розум, але й її свідомість.
У дитинстві Маріанна часто хворіла, через що мала багато часу на читання й осмислення прочитаного. «Перевигадувала» цікаві розповіді дідуся про запорозьких козаків. Інтенсивно «проживала» популярні версії історії Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, трохи знала про Стародавній Єгипет. Завдяки Сенкевичу і Дюма ще доволі малою дістала уявлення про Польщу та Францію минулих часів. І дуже любила Шевченка. Її вражала його неймовірно гармонійна, навіть для української мови, ритмомелодика та метафізичне звучання. Читати далі.
