ЮРІЙ МЕДВЕДЄВ У СПІВПРАЦІ З РЕДАКЦІЯМИ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИХ ВИДАНЬ

Низовий Микола

(До 75-річчя від дня народження)

Про основні етапи життя і науково-практичної діяльності відомого українського статистика друку, бібліографа, бібліографознавця та книгознавця Юрія Борисовича Медведєва ми розповідали у розвідці, присвяченій його 70-річчю (див.: Вісн. Кн. палати. — 1999. — № 8). Однак, минулі 5 років внесли певні корективи й уточнення до тодішньої публікації.
Зокрема, про власний будинок Юрія Борисовича, збудований ним, як ми писали, майже самотужки. До останніх років у ньому проживали його дочка Ангеліна Юріївна (відомий у Харкові стоматолог) зі своєю донькою Світланою (студентка Харківської академії технології та організації харчування). Однак, наприкінці 2001 року будинок було продано, бо цю оригінальну будівлю з мансардою стало все важче і важче "підтримувати на рівні" жіночими руками.
Перед тим Ангеліна Юріївна люб'язно запросила автора цих рядків переглянути особисту бібліотеку й архів батька, завдяки чому чимало видань і рукописних матеріалів (насамперед, професійного спрямування) продовжать життя і будуть слугувати нинішнім і прийдешнім дослідникам. Зокрема, на їхній основі підготовлена і ця розвідка.
І ще одне "уточнення" до раніше опублікованого матеріалу. В попередній публікації ми були, як потім стало зрозумілим, занадто оптимістично налаштовані, написавши: "Немає сумніву, що на вересневих урочистостях з нагоди 70-річчя академії будуть згадані і пошановані імена її кращих вихованців. Гідне місце серед них належить однолітку академії, її неординарному випускникові, визначному трудівнику і досліднику української статистично-бібліографічної ниви Юрію Борисовичу Медведєву".
Нічого подібного, на жаль, не було. Натомість найбільш "активна" частина керівництва (тобто "навчально-допоміжного" персоналу!) удостоїла себе почесних звань "заслужених" усіх різновидів, а, щоб якось нейтралізувати "недоброзичливців", до списку нагороджених долучила пару прізвищ дійсно гідних людей. Про десятки (якщо не сотні!) випускників першого осередку вищої бібліотечно-бібліографічної освіти України різних поколінь (у більшості, без гучних титулів і звань, але від того не менш шановних) ніхто й не заїкнувся, не кажучи вже про організацію науково-практичної конференції випускників цього вищого навчального закладу та видання тез їхніх доповідей, як це робилося до попередніх "круглих" дат. Читати ще.