Олександр Рябінін-Скляревський

Особистість О. Рябініна-Скляревського дуже яскрава. За своє відносно коротке життя він встиг повноцінно реалізуватися як професійний військовий, історик, журналіст, викладач та публіцист. Але ім'я цієї людини було забутим на довгі роки, коли діяча за радянських часів було віднесено до категорії «ворогів народу».

Становлення наукових поглядів та ідеологічних спрямувань інтелектуала відбувалось під час навчання та проходження військової служби в Петербурзі у 1903-1914 рр. Свої наукові студії він розпочав з вивчення різних аспектів воєнної історії та питань реформування російської армії на початку XX ст. Значний вплив на світогляд діяча мала атмосфера живої історії: Російсько-японська війна 1904-1905 рр., російські революції 1905 та 1917 рр., Перша світова війна 1914-1918 рр., національно-визвольні змагання в Україні 1917-1921 рр.
Архівна діяльність О. Рябініна-Скляревського в 1919-1921 рр. у Москві допомогла практично закріпити навички фахового архівіста, отримані у Петербурзі. Переїзд до Одеси (1921 р.) та подальша робота в Одеському крайовому історичному архіві (1923-1937 рр.) відіграли ключове значення у становленні О. Рябініна-Скляревського як українського історика. Загалом, впродовж усього життя, важливими залишалися і внутрішні спонукання О. Рябініна-Скляревського: неперервна самоосвіта та як результат – високий рівень двох здобутих вищих освіт, активний полілінгвізм, робота у бібліотеках та архівах.
Протягом життя О. Рябінін-Скляревський трансформувався з ученого, який мислив і писав виключно в контексті офіційної російської історіографії, на людину, яка почала позиціонувати себе як український історик-державник. Така ситуація зумовлювалася змінами в суспільно-політичному, культурному та науковому житті в Україні за часів Української революції 1917-1921 рр., державотворчих процесів, політикою українізації, яка впроваджувалася в життя радянською владою в середині 1920-х рр. Таким чином, учений відновив свою наукову діяльність у середині 1920-х рр. – за часів формування історіографічної ситуації, кардинально відмінної від попередньої, що сприяло формуванню його української національної свідомості.
Творчий доробок О. Рябініна-Скляревського у галузі воєнної історії представлений низкою статей та фундаментальних робіт. Більшість ґрунтовних досліджень вченого не втратила свого наукового значення та актуальності до сьогодні. Роботи науковця є не лише цікавим історіографічним фактом, а й представляють інтерес для сучасних істориків, як ґрунтовні дослідження та джерела до вивчення локальних війн.
Історичні та воєнно-тактичні дослідження О. Рябініна-Скляревського гармонійно вписувалися в загальнодержавний процес реформування армії й сприяли розвитку воєнно-наукової думки початку XX ст. їх комплексний аналіз дає підстави стверджувати, що ученим було розроблено власну концепцію історії розвитку збройних сил Російської імперії, концептуальне бачення якої загалом відповідає позиціям сучасної російської воєнно-історичної науки.
Протягом 1920-х - на початку 1930-х рр. О. Рябінін-Скляревський активно співпрацював із видатними українськими істориками та провідними науковими установами. Його професійна підготовка та плідна дослідницька діяльність були визнані в тогочасному інтелектуальному співтоваристві, про що свідчать наукові стосунки та участь у масштабних наукових проектах таких метрів української історіографії, як М. Грушевський, Д. Багалій, М. Слабченко.
Архівна справа завжди була сферою наукових зацікавлень та професійної діяльності О. Рябініна-Скляревського. Перше знайомство з роботою архіву та архівними документами відбулося під час служби в Російській армії. Очевидно, що цей досвід вплинув на вибір професійної кар'єри вченого. Він брав участь у започаткуванні радянської архівної справи, працюючи з 1919 р. в Головному архівному управлінні у Москві. Але головною віхою його архівної діяльності стали роки праці в Одеському архіві (1923-1937 рр.). Тоді вчений зробив вагомий внесок у розбудову та розвиток вітчизняної архівної справи.
Діяльність в архіві О. Рябінін-Скляревський спрямував у декількох основних напрямках: складання описів справ, введення до наукового обігу архівних документів, розробка питань теорії і практики архівної справи тощо. Його внесок у розбудову теоретичних і практичних питань, архівістики реалізовувався через участь у з'їздах архівних працівників, співпрацю з іншими архівними установами, науково-дослідними осередками та окремими вченими, а також публікації у спеціалізованих виданнях архівознавчих праць.
Робота в архіві відіграла ключове значення у становленні його як українського історика. О. Рябінін-Скляревський мав можливість працювати з унікальними архівними документами, які складали джерельну базу його наукових досліджень. Активна участь у роботі одеських наукових осередків та зв'язки з академічними центрами Києва і Харкова (налагоджені через роботу в архіві) сприяли успішному утвердженню історика-архівіста в українському науковому середовищі.
Увагу О. Рябініна-Скляревського впродовж 1920-1930-х рр. привертали чимало проблем, пов'язаних з історією українського козацтва, революційних та суспільно-політичних рухів, а також історико-літературознавчих студій. Більшість наукових праць вченого відповідали тодішнім пріоритетним напрямкам історичних досліджень, що визначалися провідними науковими центрами Києва, Харкова та Одеси. Дослідження історика базувалися на архівних джерелах, значна частина яких вводилася ним до наукового обігу вперше. Чимало праць історика через ґрунтовний виклад матеріалів та унікальну джерельну основу і по сьогодні не втратили своєї наукової вартості та зберігають свою актуальність.
Характерною рисою наукових студій О. Рябініна-Скляревського є прагнення якнайповніше висвітлити досліджувану проблематику та охопити якомога ширше коло джерел. В усіх роботах історика констатуємо велику повагу до історичного факту. Отже, фактографізм та бібліографія історичних праць науковця репрезентують його позитивістський стиль, мислення та ідеал науковості, притаманний українській науці кінця XIX - початку XX ст.
О. Рябінін-Скляревський не є загальновідомим істориком. Проте його науковий доробок дедалі активніше використовується в сучасній українській історіографії. Дослідження вченого з регіональної історії можуть слугувати не лише як приклад певної історіографічної традиції, але й як цінне джерело для перспективних історичних та історіографічних досліджень. Посівши чільне місце серед українських істориків у 1920 1930-х рр., дослідник був незаслужено забутий в Україні після репресій. Реконструкція ж інтелектуальної біографії О. Рябініна-Скляревського дозволяє знову поставити постать ученого до рівень визнаних учених та актуалізувати його науковий доробок. Крім того, комплексне вивчення наукової спадщини історика дозволяє визначити його роль в українському історіографічному процесі.