Головна Про відділ Проєкти відділу Літературне дежавю Перерване життя талановитого поета Дмитра Чепурного

Перерване життя талановитого поета Дмитра Чепурного

Перерване життя талановитого поета  Дмитра Чепурного

Український поет, драматург Дмитро Іванович Чепурний народився 25 жовтня 1908 року в Броварах на Київщині в родині бідного заробітчанина–кустаря, який дні і ночі плів віжки. Його мати була домогосподаркою. У багатодітній сім’ї, крім Дмитра було ще два хлопчика і три дівчинки.  У 1926 році Дмитро закінчив семирічну школу, в якій входив до складу літературного гуртка під керівництвом учителя Г. Равчука. Пізніше вступив і закінчив Київський інститут народної освіти – вищий навчальний заклад у Києві, який існував у 1920–1930 роках XX століття. Був створений (1920) більшовицьким управлінням вищих шкіл Києва на базі закритого Університету святого Володимира як Вищий інститут народної освіти імені М. П. Драгоманова (ВІНО). Ще навчаючись у ВІНО, Д. Чепурний писав і друкував свої вірші у пресі.

Пізніше Дмитро працював на редакційній роботі у пресі, секретарем драматичної секції Спілки письменників України. Належав до літературних організацій «Молодняк», Всеукраїнська спілка пролетарських письменників, Спілки письменників СРСР.

Друкувався в молодіжних часописах «Молодий більшовик», «Комсомолець України», журналах «Глобус», «Життя і революція». Він був талановитим поетом, затятим захисником інтересів трудового народу, людиною свого часу, тому заклики партії й комсомолу надихали його на створення патріотичних творів.

«Синє небо
Зорить зорями.
А туман в долину сповз.
Світлозорими
                        узорами
Запушив вікно мороз.
Усе снігом
скрізь занесено,
Місяць сяйвом золотить.
В комсомолії
Нам весело –
Лунко спів пісень
            дзвенить…» (1929)

Працюючи в редакції комсомольської газети «Молодий більшовик», Дмитро багато допомагав поетам–початківцям, вів велику переписку з поетами, які присилали йому свої вірші. Невеличкий чорнобровий хлопець із ніжними синіми очами, Д. Чепурний, часто виступав зі своїми віршами на літературних вечорах і завжди мав успіх. Він картав тих, хто стоїть осторонь перебудови суспільства,  хто тісно не зв’язує художнє слово з життям:

«Діти вам пожбурлять сміло
Гострі струмені доган, –
Що держати ви не вміли
Ні перо, а ні наган»

Крім цього, Д. Чепурний працював на будовах. Поет поїхав на шахти Донбасу і працював в бригаді по ліквідації прориву. Писав лозунги і вірші, які мобілізували молодь на героїчний труд. У багатьох шахтах висіли плакати, написані на слова поета:

«Вугіль – це хліб Донбасу,
Вугіль – дужа кров, –
Щоб наша країна не гасла
Й робила нестримний крок»

А в 1932 році митця можна було зустріти на шахтах і заводах Кузнецького басейну, звідти він повернувся з новим циклом поезії.

«На варті ми кожну мить, –
З фронту і на фронт знову.
Учора були – солдати війни,
Сьогодні – солдати будови.
… Будуй життя! Працюй невтомно, –
Для відпочинку буде час!»

У 1929 році Д. Чепурний видав поетичну збірку: «Комсомольські будні», в який він оспівував комсомол, писав про те, що бачив, що пережив, і ці вірші мали заслужений успіх у читачів того часу.

 «Схилилась вона над колискою
Тихо дитя колиса.
Місяць у шиби бризкає,
Шепче за вікнами сад.
Милий поїхав до армії,
Кинув її тут саму, –
Серце без нього затьмарене,
Та мрії розгонять сум.
Думи про весну золочену,
Думи про перший цвіт, –
Ще ж бо любов не столочена
Юно–зелених літ.
Пише – відслужує військо,
Скоро приїде назад.
******************
Місяць у шиби бризкає,
Шепче за вікнами сад». («Над колискою»).

Далі вийшли збірки: «Земля», «Кольчина біографія» (1930), «Сімнадцять» (1931), «Зміна йде», «Фронти» (1932), «Фрагменти» (1934), п’єси «Завтрашній колгоспник», «Зустрічі весни» (1933). У своїх творах поет славить не ворожнечу, а дружбу між індустріальним містом і оновленим селом, перші комунівські лани, тяжку роботу шахтарів, розпочате будівництво Дніпрельстану (скорочення від «Дніпровська електростанція»). Крім того, він писав гарні ліричні поезії та вірші для дітей. Перекладав з білоруської мови.

У особі Дмитра Чепурного українська радянська література мала талановитого митця, який міг би створити багато книг, цікавих, потрібних для народу.

Але 23 квітня 1937 року в Києві поета арештували за обвинуваченням у контрреволюційній діяльності. На час арешту йому було 28 із половиною років.

З «Анкети заарештованого», заповнену 23 квітня 1937 року, можна дізнатися деякі деталі з біографії поета. У ній зазначено київську адресу  у центральній частині міста, де жив Д. Чепурний: Троїцький провулок, буд. 4, кв. 7. Соціальний стан заарештованого – член артілі «Союзпенька». Так називалося броварське підприємство з виробництва верьовок, де працював батько поета. У графі «Професія і спеціальність» записано: письменник, місце служби – Спілка письменників, посада – секретар драматургічної секції. В анкеті зазначено, що заарештований мав вищу освіту – закінчив Київський ІНО. Зазначено номери паспорта і тимчасового посвідчення члена ВЛКСМ, куди він вступив у 1926 році, тобто у 18 років. Отже, навчаючись у школі Дмитро Чепурний не був комсомольцем. З анкети стає відомо, що на час арешту він був розлучений. В анкеті не названо батьків поета, зате перелічено його братів і сестер: брат Чепурний Іван Іванович працює в верьовочній артілі, брат Василь навчається в броварській школі (очевидно, та сама, у якій учився Дмитро), сестри Галя і Сеня – також школярки, сестра Варя працює в хімартілі Броварів. І ще – Д. Чепурного утримують під арештом у спецтюрмі НКВС. А з протоколу допиту арештованого 27 квітня 1937 року оперуповноваженим 4–го відділу молодшим лейтенантом держбезпеки Самофаловим відомо, що Дмитро Іванович є лейтенантом запасу, отже він служив в армії.

Справа Дмитра Чепурного була взаємопов'язана зі справами Б. Коваленка, Г. Проня, В. Ярошенка та М. Мороза. На першому ж допиті поет заявив: «Ні, винним себе в контрреволюційній діяльності не визнаю. Арештованих Проня, Коваленка, Ярошенка, Мороза як учасників націонал–фашистської організації я не знаю». Та згодом був змушений взяти вину на себе. Про протизаконні методи слідства він разюче описав у скаргах в різні урядові інстанції з місць ув'язнення.

В обвинувальному висновку стверджується, що Чепурний «був учасником контрреволюційної націонал–фашистської троцькістської терористичної організації, пов'язаної з контрреволюційною троцькістсько–зінов'євською терористичною організацією, яка вчинила 1 грудня 1934 року підле вбивство тов. Кірова». Цей документ написаний оперуповноваженим НКВС УРСР Проскуряковим і затверджений заступником наркома внутрішніх справ УРСР Івановим та помічником прокурора СРСР Рогинським.

На закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного Суду СРСР 15 липня 1937 року Д. Чепурний був засуджений до тюремного ув'язнення строком на 10 років із ураженням політичних прав на 5 років і з конфіскацією належного йому майна.

Дмитро Чепурний відбував ув'язнення в тюрмах міста Володимира, Новосибірської та Московської областей. 13 серпня 1940 року він подав заяву про перегляд своєї справи, але вирок Військової колегії залишили в силі. Невдовзі знову звернувся зі скаргою на ім'я Генерального прокурора СРСР, в якій писав: «Я заперечував несправедливе обвинувачення, але, не винісши всіляких погроз з боку слідчого, підписав написаний слідчим Самохваловим протокол про те, що завербований Пронем і Коваленком. Ніяких зізнань і очних ставок, які я вимагав, мені надано не було» (додаток 1). Щодо Г. Проня і Б. Коваленка, пояснював: «Я знав цих людей до їх арешту, як членів ВКП(б), як критиків. Ніколи і ніде вони мене не вербували в контрреволюційну організацію. Слідчий Самохвалов мене запевняв у тому, що я міг не знати про вербовку, а ці люди мене «вважали за свого». Проте й ця скарга не була почута.

За довідкою УНКВС по Московській області Д. Чепурний помер у місцях ув'язнення 2 червня 1944 року.

19 березня 1957 року від Спілки радянських письменників України за підписом заступника Голови Правління Л. Новиченка було направлено листа та характеристику (додаток 2) на ім’я Прокурора УРСР Панасюка Д. Х. із проханням про реабілітацію Д. І. Чепурного. Справу було прийняти до розгляду і проведено додаткове розслідування. Військовою колегією Верховного Суду СРСР 8 травня 1958 року вирок стосовно Чепурного Д. І. скасовано, а справу припинено за відсутністю злочину. Дмитро Чепурний був реабілітований посмертно.

На честь Дмитра Чепурного у Броварах названо вулицю. На будівлі школи № 3 у Броварах, де з 1917 по 1923 роки навчався Д. Чепурний, встановлено меморіальну табличку.

У 1963 році у видавництві «Радянський письменник» вийшла в світ книга Дмитра Чепурного «Наша молодість цвіте».

Це посмертне видання найкращих творів поета, написаних у 20–30 роки, яке відкриває добірка віршів «З ранніх поезій», а далі з книг: «Комсомольські будні»,  «Земля», «Фронт», «Зміна йде» та «Фрагменти». Завершує книгу вірш «Молодість»:

«Доспіває літо
Урожайно–золоте.
Наша молодість цвіте,
Як під сонцем квіти.

 

У колгоспі я і ти
І в одній бригаді.
За роботою летить
День квітучий, радий.

 

Кружевієм листопад
Лине в край багатий.
Вийде, друже, вийди в сад –
Буду там чекати.

 

Виплив місяць золотий.
В небі вже зоря є.
Пісня радості летить
Над великим краєм»

                            (1936)

Матеріали про життя та творчість Д. Чепурного:

  1. Письменники Радянської України. 1917–1987 : Біобібліографічний довідник / Упоряд.: В. Коваль, В. Павловська. – Київ, 1988. – 719 с.
  2. Ільєнко І. Дмитро Чепурний / І. Ільєнко // З порога смерті : Письменники України –  жертви сталінських репресій. – Київ, 1991. – Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. – С. 445–447.

***

  1. Значні люди Броварів. Чепурний Дмитро Іванович: біографічна довідка URL: https://forum.vgd.ru/file.php?fid=139333&key=1556339184
  2. Овдієнко М. Дмитро Чепурний − поет із Броварів, репресований радянською владою. URL: https://brovary.net.ua/chepurnyj–represovanyj/
  3. Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Путівник. Випуск 3. – Чепурний Д. І. – С. 343–344. http://history.org.ua/LiberUA/966–8225–33–8/966–8225–33–8.pdf

Матеріал підготувала О. Михайленко

 

Додаток 1

Верховному прокурору СРСР від Чепурного Дмитра Івановича, що утримується в Маріїнських таборах Новосибірської області, засудженого Воєнною Колегією Верховного Суду в м. Києві за ст. 17–54–8–11, строк 10 років

С к а р г а.

1937 року 22 квітня в м. Києві я був заарештований органами НКВС. На слідстві мені було пред’явлено звинувачення в тому, нібито я завербований в українську націоналістичну фашистську організацію колишніми працівниками Спілки Радянських Письменників України Г. Я Пронем і Б. Л. Коваленком. Я знав цих людей до їхнього арешту як членів ВКП(Б), як критиків української літератури. Ніколи і ніде вони мене не завербовували в контрреволюційну організацію. Слідчий Самофалов мене запевняв у тому, що я міг і не знати про вербовку, а ці люди мене «вважали своїм». Я заперечував хибне звинувачення, але, не витримавши всіляких погроз з боку слідства, підписав написаний слідчим Самофаловим «протокол» про те, що завербований Пронем і Коваленком. Ніяких показів і очних ставок, яких я вимагав, мені надано не було.

У ніч на 15 липня 1937 року я одержав звинувачення, де, крім зловмисної вербовки мене Гнатом Пронем в контрреволюційну організацію, були брехливі звинувачення письменників Яковенка, Волковича, Гжицького, раніше заарештованих, про якісь мої антирадянські настрої. Я з цими людьми ніколи не мав нічого спільного, тому що вони далеко стояли від пролетарської літератури і мені неодноразово доводилося критикувати їхню творчість (особливо куркульський роман Яковенка). А з таким письменником, як Гжицький, що жив у Харкові, я не був знайомий і ніколи його не бачив.

15 липня 1937 року Військовою Колегією Верховного Суду СРСР у м. Києві я засуджений на 10 років тюремного ув’язнення і 5 років позбавлення прав.

Чесно й відверто заявляю, що ніколи я не входив у контрреволюційну організацію і не міг мати антирадянських настроїв.

Я народився 1908 року в м. Броварах Київської області в сім’ї робітника–вірьовочника. Батько до революції був батраком, і лише Радянська влада поставила його на ноги, привела до хорошого життя і дала можливість мені вчитися. Мене виховував під керівництвом Комуністичної партії Ленінський комсомол. Я в комсомолі виріс і був у його рядах до дня мого арешту. З дитинства я почав писати вірші. У 1929 році вийшла перша книга віршів «Комсомольські будні», а до 1937 року я видав десяток книг, у яких вся поезія насичена бадьорим комсомольським життям. Працюючи в галузі літератури, я різко критикував українську націоналістичну творчість і її авторів, розкривав троцькістські вилазки в літературі. Про це свідчать мої памфлети, пародії, надруковані в періодичних виданнях.

Я дуже багато допомагав молодим авторам, про це говорять сотні моїх рецензій і листів, копії яких, я сподіваюся, збереглися в редакції «Літературної газети» і в Спілці письменників України, а також в інших редакціях. Я завжди був, є і буду відданим Радянській владі і вождю народів великому Сталіну. Мою любов до Сталінської країни не відніме ніхто!

Я переконливо прошу переглянути мою справу і дати мені можливість стати повноправним громадянином СРСР і чесно й віддано працювати на користь своїй Соціалістичній Батьківщині.

Ув’язнений Дмитро Чепурний.

13–VIII–40 р.

Додаток 2

Характеристики на Чепурного Д. І. від СПУ:

Дмитро Іванович Чепурний народився в м. Бровари на Київщині в бідняцькій родині кустяря–верьовочника. Учився в Київському педагогічному технікумі імені Б. Грінченка.

З малих літ писав вірші. Був серед перших комсомольців, які заснували літературну організацію «Молодняк» у Києві, в 1927 році співробітничав у комсомольській пресі і працював у журналі «Молодий більшовик».

У 1930 році Дмитро Чепурний видає свою першу збірочку віршів під назвою «Комсомольські будні». Молодий талановитий поет оспівував нове щасливе життя, що принесла селянинові Радянська влада, радість праці на вільній землі, сонячні поривання вперед, до комунізму радянської молоді, згуртованої в лавах Ленінського Комсомолу.

Дмитро Чепурний обіцяв вирости на хорошого ніжного лірика. він був щирим товаришем і брав активну участь в громадському життя, завжди був справжнім радянським патріотом.

Голова Правління СПУ

Леонід Новиченко

19 березня 1957 р.

Календар подій

123 4 5 67
8 9 10 11 12 1314
151617 18 19 20 21
22232425262728
293031