Петро Дмитрович Лодій – філософ, правознавець, педагог, літератор (до 260-річчя від дня народження)
Лодій Петро Дмитрович – видатний представник закарпатської прогресивної інтелігенції, вчений філософ, правознавець, педагогічний діяч. Народився Петро Лодій (Лоді, Лодинков, Лодер, Лодій – ось далеко неповний перелік прізвищ) 15 (04) травня 1764 року в с. Збой Земплинського комітату (тепер територія Словаччини) у сім`ї священника.
Початкову освіту здобув дома та в місцевій школі. Згодом закінчив Великовародинську гімназію (тепер м. Орадея в Румунії). Там уперше почав захоплюватися філософією. Потім певний час навчався в Ужгородській богословській семінарії. Для подальшого поглиблення своїх знань Петро Лодій у 1785 році їде до Львова й вступає до Львівської генеральної семінарії (Львівська греко-католицька семінарія).
Формування світогляду Петра Лодія відбувалося в культурно-освітньому просторі навчальних закладів Західної України, зокрема, Львівського університету (кінець XVIII – початок XIX ст.), а згодом у Краківському та Петербурзькому. Відповідно до цього, було виокремлено три періоди філософсько-педагогічної діяльності мислителя: львівський (1787-1802), краківський (1802-1803) та петербурзький (1803-1829). Львівський період – провідний, саме в цей час П. Лодій найяскравіше виявив себе як український філософ і небайдужий до народних проблем педагог. Відзначено вагому роль мислителя в українській академічній філософії, його суттєвий внесок у вітчизняну освіту та філософську думку.
Петро Лодій став професором логіки, метафізики й моральної філософії Львівського університету. Він читав лекції, підготував рукописні підручники, переклав з латинської на тогочасну українську мову підручник німецького філософа Христіана Баумейстера «Настанови моральної філософії» («Христіана Баумайстера наставленія любомудрія нравоучительного»). Тим самим Лодій приєднався до розвитку української наукової термінології. Поряд з філософією він викладав також математику і навіть нумізматику.
У Львові Лодій написав староукраїнською книжною мовою панегіричні поеми, присвячені церковним діячам Львівської єпархії: «Ономастикон превелебнішому господину Миколаю Скородинському» та «Ономастикон превелебнішому господину Антонію Ангеловичу». Читати далі.