«Поет пошевченківської доби», залюблений в красу рідного слова
Український поет, перекладач, видавець, лікар за фахом Кесар Олександрович Білиловський народився 20 лютого (4 березня) 1859 року в селі Стополівці Золотоніського повіту на Полтавщині в родині фельдшера. Фах батька значною мірою визначив професійний шлях майбутнього поета.
Коли Кесарю було шість років, батьки переїхали до сусіднього села Круйського. Воно стало для майбутнього поета «кубельцем» його «веселого, щебетливого та ясного маленства!». А картини народного побуту, сільських звичаїв, перекази й оповідання про минувшину міцно западали в юну душу і все життя наснажували на творчу працю.
На дев’ятому році життя хлопця відвезли до Полтави і віддали разом з братом на навчання до гімназії. Вражений красою міста, Кесар написав: «Хто дав землі розкошів стільки?..»:
«Дрижать на Ворсклі срібні смуги,
Верба схилила віти з туги,
Мов жде світанкової миті.
Чи казка це, чи не в уяві?..
Бо, маю гадку, ці картини
Побачить можна лиш в Полтаві,
У щирім серці України».
Його улюбленим предметом була словесність. Кесар з легкістю вивчав іноземні мови, особливо німецьку. Любив читати «Кобзаря» Т. Шевченка. «Дні і ночі читав. Ходив по саду з «Кобзарем» у руках, мов заворожений». Наслідуючи поета, пробував писати вірші сам. Склавши невеличку збірочку своїх поезій, він відправив її до київської цензури. Рукопис було переслано директорові гімназії, і за писання «забороненою» тоді українською мовою хлопцеві загрожувало виключення. Щоб цього не сталося, після п’ятого класу Кесар виїхав до Дерпта (нині - Тарту, Естонія), де 1875 року закінчив гімназійний курс.
Того ж року він вступає на медичний факультет Дерптського університету, але не маючи батьківської матеріальної підтримки через кілька місяців, змушений був виїхати до Німеччини, де став студентом Лейпцігського університету. Заробляв собі на прожиток репетиторством, журналістикою, перекладами. Познайомившись з німецьким поетом Ф. Боденштедтом - перекладачем українських народних пісень, починає сам займатися перекладами. Спершу перекладав твори Боденштедта, а потім, за його ж порадою, перекладає німецькою мовою вірш Т. Г. Шевченка «Нащо мені чорні брови», надрукуваний у 1876 році в одній з лейпцігських газет. Це був, мабуть, перший друкований виступ К. Білиловського як поета. Читати далі.