«Мелодія любові»: поезія, що обіймає
Є слова, у яких можна знайти прихисток. Вони зігрівають, наче рідні долоні, повертають дорогі серцю спогади й допомагають відчути: ми не самі.
Саме такі слова лунали під час презентації поетичної збірки Лесі Гук «Мелодія любові» на онлайн-майданчику нашої книгозбірні в межах проєкту «ЛіТерапія». Ця зустріч подарувала час для поезії, щирого спілкування та почуттів, яким у щоденних клопотах не завжди знаходиться місце: ніжності до рідних, туги за домом, осінньої задуми й тихої надії.
Пані Леся – поетка, співавторка численних літературно-мистецьких альманахів і давня щира подруга Гончарівки. У мирний час вона гостювала в нашій бібліотеці, а після початку повномасштабного вторгнення підтримувала її користувачів своїм поетичним словом на онлайн-зустрічах, написала лист на підтримку херсонців. Тож і цього разу спілкування було теплим і довірливим: учасники слухали авторку, ділилися враженнями та розповідали, які рядки особливо відгукнулися в серці.
«Мелодія любові» побачила світ у 2026 році, хоча чекала на свій вихід два роки. Авторка розповіла, що довго шукала для неї назву. Початковий варіант – «Траєкторія загадковості» – згодом поступився назві, яка повніше передає зміст книжки. Адже любов у цій збірці багатогранна: до життя й природи, до близьких людей, рідного краю та своєї малої батьківщини.
Особливо зворушливо прозвучали поезії з першого розділу – «Неначе храм святий, батьківський дім». Любов часто починається саме там: із маминого голосу, батькової турботи, знайомого порога. Вірші «Із-поміж тисяч всіх земних шляхів», «Багато в світі є доріг…» та інші твори повертали слухачів до батьківської оселі, дозволяли подумки зазирнути в дитинство й побути поруч із найдорожчими.
Для присутніх херсонців особливий відгук мала поезія про Таврійський край. Вона оживила в пам’яті рідні краєвиди, за якими так сумує серце. А пісня «Море і я», музику до якої написав Павло Савчук, нагадала про Чорне море, крики чайок і солоний бриз – про миті, які бережемо в собі, хоч би як далеко були від дому.
Пані Леся познайомила учасників і з іншими розділами збірки. В одному з них уміщено поезії, написані за мотивами творів класиків української літератури – Івана Франка та Лесі Українки. Інший присвячений дорогим авторці людям: подругам, учням, рідним. Щемливо прозвучав вірш «Татусю, здрастуй, де ти?», присвячений учениці Софії та татусям, які захищають Україну. У цих рядках – дитяча любов, тривога й очікування рідної людини.
Передмову до «Мелодії любові» написала поетка з Білої Церкви Тетяна Строкач, а завершує книжку поетична присвята авторці від Ніни Вишинської з Івано-Франківська. Так збірка об’єднала не лише вірші, а й людей, яких пов’язують теплі стосунки.
Щиро дякуємо пані Лесі за довіру, душевну щедрість і цей осінній вечір, зігрітий поезією. Дякуємо всім учасникам за відкритість, спогади та слова, якими ділилися одне з одним.
Після таких зустрічей хочеться зателефонувати рідним, сказати комусь «люблю», подякувати за турботу або просто побути поруч. Нехай для цих простих і важливих проявів любові завжди знаходиться час.
