Сяйво героїчної поезії. Микола Упеник (1914-1994)
Український поет, перекладач і публіцист Микола Олександрович Упеник народився 14 червня 1914 року у слободі Платове-Іванівка, Ростовської області в родині робітника. У середині 20-х рр. переїжджає до Луганська, де у Фабрично-заводській семирічці при заводі здобуває освіту й починає свій робочий шлях. Він працював на верстатобудівному заводі складальником і слюсарем.
Коли майбутньому поетові виповнилося лише 18 років (1932), він став членом КП(б) України.
Але простому заводському робітнику не дає спокою любов до літератури, він відчуває в собі сили сказати одноліткам та сучасникам щось таке потрібне і важливе про сьогоднішній день. Літературні проби приводять Миколу у літературний гурток при «Луганській правді», де починається його творчий шлях. Тут він зустрічає Михайла Матусовського. Юнаки сильно здружилися і свою дружбу не поривали навіть після того, як обидва поїхали з рідного Луганська. В одному з номерів журналу «Забій» можна знайти україномовну епіграму М. Матусовського, який не дуже добре знав українську мову:
«В одному цесі, де гамір машин,
Гвинти та різні шпеники,
Народилась велика дитина
І назвали її Упеником».
З 1933 року Микола Упеник стає співробітником «Луганської правди». Газетна робота дозволяла йому здійснювати журналістські поїздки Донбасом, бачити народження стаханівського руху, літературно та творчо вдосконалюватися, бачити життя з усіх боків у всіх його проявах. Робота журналістом занурювала М. Упеніка в життя одного з найіндустріальніших регіонів країни. Звідси – та поліфонічність індустріальної теми у творах поета, що зберігалася у його творчості багато років. Читати далі.