Талан С. Ракурс
Альона Кисельова, бібліотекар
А який твій КУРС?
«Кожна людина у своєму житті обирає свій шлях і чітко йде ним. У кожного він свій, але іноді людина збивається з правильного курсу, втрачає свої життєві орієнтири, втрачає себе і їй потрібен час, щоб переосмислити все, проаналізувати, зробити висновки, щоб знову потрапити на свою дорогу і вже ніколи не збиватися з вірного курсу».
Роман Світлани Талан «РаКУРС» саме про вибір.
Весна 2014 року, Україна, Луганська область. Дівчина Еліна любить своє рідно місто, свою Вітчизну, в неї чітка проукраїнська позиція. Вона хоче, щоб Україна була вільна і незалежна.
І є молодий чоловік Євген, він теж надзвичайно закоханий у безмежні, квітучі степи Донеччини; знає безліч цікавих історій про квіти, які ростуть тут. Але він не хоче, щоб його містом бігали «бандерівці» та «нацики» (націоналісти). Євген, як і більшість мешканців Первомайська, вважає, що шахтарі можуть жити в своїй незалежній республіці і що вони годують всю Україну.
Через ці два кардинально протилежні образи Світлана Талан яскраво показує нам все населення нашої України, яке розділилося на два абсолютно різні табори: одні хочуть жити у вільній, незалежній Україні, а інші тягнуться до «великого брата» – до Росії.
Та ні росіяни, ні європейці не прийдуть і не будуть допомагати нам жити краще. Ми, українці, повинні самі зробити все для того, щоб наша країна стала процвітаючою, сильною та багатою.
Деякі люди, що спочатку йшли на референдум на Луганщині з надією відокремитися від України, з часом зрозуміли, що краще було бути у складі України. Бо зараз у їхні міста прийшла війна, мародери, розруха. Ти по справжньому починаєш цінувати те, що мав, тільки тоді, коли втратив.
Ми не розуміємо, що насправді щастя полягає в тому, що ти не чуєш кожного дня вибухів снарядів; тобі не треба бігти у сховище; не треба думати, де дістати їжу; ти не боїшся, що твоя машина сподобається комусь і її в тебе відберуть «на благо» молодої республіки. Людина щаслива тоді, коли довкола мир, а поряд з тобою люди, що люблять тебе!
