Український історик-правник, архівіст і бібліограф – Віктор Ізмайлович Новицький
3 лютого 2024 року виповнюється 140 років від дня народження Новицького Віктора Ізмайловича – українського правознавця, історика, архівіста та бібліографа.
Народився він у латвійському місті Дінабург (Дюнабург), перейменованого 1893 року в м. Двінськ Вітебської губернії, а нині відомого як Дауґавпілс, друге за кількістю населення місто Латвії.
Батько його, Ізмаїл Орестович (1854–1918), був сином видатного філософа, професора Київської духовної академії і Університету св. Володимира Ореста Марковича Новицького (1806–1884). О. М. Новицький відігравав помітну роль у суспільному житті Києва другої половини ХІХ століття. До його найближчого оточення входили, зокрема, видатні діячі українського руху В.Б. Антонович, М. П. Драгоманов, П. Г. Житецький, О. Ф. Кістяківський, Т. Р. Рильський, П. П. Чубинський. Всі вони часто бували гостями затишного будинку професора на розі вулиць Тарасівської і Караваєвської (нині Льва Толстого), історії якого присвячений окремий розділ монографії «Особняки Києва».
Після завершення хімічного відділення Петербурзького практичного технологічного інституту Ізмаїл Орестович від 1879 року викладав хімію у Динабурзькому реальному училищі. Його дружина, мати Віктора Ізмайловича Ольга Іванівна (у дівоцтві – Полетика), належала до старовинного старшинського роду, була вихованкою Київського пансіонату шляхетних дівчат. Її прадідом був відомий політичний діяч, письменник і перекладач Григорій Андрійович Полетика (1725-1784), дідом – історик, літератор, колекціонер історичних документів Василь Григорович Полетика (1765-1845), які, за версією О. М. Лазаревського, разом могли бути авторами славнозвісної «Історії Русів». Ольга Іванівна стала дружиною Ізмаїла Орестовича 1879 року за кілька місяців до одержання чоловіком престижного диплому інженера-технолога. Подружжя мало трьох дітей: Леоніда (1880), Олену (1882) і Віктора (1884). Читати далі.