Видатний літературознавець, поет, педагог – Юрій Ковалів
Український поет, критик, літературознавець, педагог, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка (1996), премії «Благовіст», заслужений працівник освіти, професор Юрій Іванович Ковалів народився 13 квітня 1949 року в місті Біла Церква Київської області в робітничій сім'ї. Тут навчався, працював токарем на заводі «Радіокераміка». Змолоду захоплювався малярством та поезією.
Великий вплив на формування його юної душі мали щорічні семінари творчої молоді, які організовував кабінет спілки письменників України по роботі з молоддю, зокрема В. П’янов, Д. Білоус та ін. На цих семінарах розглядалася творчість поетів нової генерації – І. Драча, М. Вінграновського, В. Симоненка, Г. Кириченка, Л. Костенко, а також частково реабілітована літературна спадщина М. Вороного, М. Зерова, Є. Плужника, переклади Г. Лорки та П. Елюара. Ю. Ковалів згодом писав: «Тож мені поталанило на ковток свіжого повітря, пойменованого «шістдесятництвом», репрезентованим людиною нового типу, романтизованим неонародником…».
З 1967 по 1971 рік Ю. Ковалів навчався на філологічному факультеті Київського педагогічного інституту імені М. Горького (зараз Київський педагогічний університет імені М. Драгоманова). Після закінчення інституту – викладав українську мову та літературу в сільських школах Білоцерківського району (Острійки, Мала Вільшанка, робив дописи до газети «Зірка» (1981).
Як поет заявив про себе 1963 року, публікуючись у періодиці. Автор збірок віршів, виданих у Києві, «Трилисник» (1971); «Очима любові» (1980); «Чорний вершник» (2003); «Homo lupus» (2007) – збірка складається з нових поезій, перейнятих болем від усвідомлення загрози глобальної катастрофи - людству, суспільству, природі, людській душі («Homo lupus», «Ніч горобина. Понурий пором...», «дорога веде в нікуди», «відкриєш двері: дощ або Мамай...» та ін.), і кількох віршів «Із напівзабутого зошита 1970-1980-х рр.». Ліричні збірки поета невеликі за обсягом, але вагомі за змістом. Читати далі.