Відновлюємо справжню українську історію: презентація книги Марини Траттнер «Скарби шведських архівів: документи з історії України»
Відбувся черговий захоплюючий і як завжди неповторний та актуальний «Вечір історії з Гончарівкою». Нашою гостею цього разу була Марина Траттнер – юристка за освітою, яка з 2005 року живе у Швеції. Кілька років тому вона почала досліджувати історію України у шведських архівах. За матеріалами її досліджень у 2021 році було видано книгу «Скарби шведських архівів. Документи з історії України» (Одеса, 2021).
Пані Марина уточнила, що вона є упорядницею цього видання. Над книгою ж працювали і шведські історики, архівісти, і українські історики, і просто люди, які цікавляться історією України.
Передісторія цього проєкту така: пані Марина вирішила дослідити історію своєї сім’ї, та в Україні майже нічого не знайшла. Переїхавши до Швеції, почала вивчати історію своєї шведської родини. Тут дуже об’ємні архіви і все добре задокументовано. А потім пані Марина зацікавилася тим, а яка ж була інформація про Україну в шведських архівах.
Свою дослідницьку роботу розпочала з дослідження шведських газет (газета в Швеції на регулярній основі почала виходити з 1645 року), в яких регулярно подавалися інформації про події в Україні. Почала ділитися новинами з українськими друзями. У результаті пані Марина згуртувала навколо себе цілу когорту небайдужих поціновувачів минувшини та професійних істориків, які допомогли їй в реалізації цього амбітного видавничого проєкту. Серед них – Олена Петрова, Ян Міспелаере, Олександр Алфьоров, Юрій Мицик, Сергій Павленко, Олександр Малишев, Олексій Кресін, Валентина Бочковська, Наталія Павлусенко, Олексій Чекаль, Євген Луняк, Ігор Полуектов та інші.
Шведські архіви налічують 750 кілометрів книжкових поличок із документами, частина з яких оповідає про минуле України, починаючи з князівських часів. Багато стародруків і артефактів належить до козацьких часів. Так, у Державному архіві Швеції зберігся оригінал Конституції 1710 року та десятки томів дипломатичного листування.
Попри те, що вже понад 130 мільйонів сторінок документів зі шведських архівів оцифровані та знаходяться у вільному доступі, завершення цієї титанічної роботи важко окреслити часовими рамками. Але через безпрецедентну цікавість дослідників з України, головне – Марини Траттнер, документи, пов’язані з нашою історією, впродовж 2022 року були додатково виявлені й відскановані. Таких цифрових копій станом на кінець минулого року було аж понад 30 тисяч. І всі вони доступні онлайн для українських дослідників!
Пані Марина розповіла, що значна частина документів, які стосуються України, зашифровані королівськими шифрами. Серед цих документів є ґрунтовне досьє на Пилипа Орлика – в шифровках він позначався трьома маленькими літерами – brm. Було знайдене досьє на Андрія Войнаровського.
Під час роботи над книгою виявлено листа Короля Швеції Карла XII, у якому він у 1711 році вимагає визнати незалежність України. Після ознайомлення з цим ґрунтовним з історичної і правової точки зору документом будь-які питання щодо часу заснування України знімаються. Але ж наші вороги історичну правду, збережену в архівах, просто ігнорують…
Окрасою видання є вміщена колекція карт давньої України зі шведських архівів.
Також книга містить чудові ілюстрації – реконструкції зовнішнього вигляду та короткий опис видатних діячів козацької історії авторства художниці Наталії Павлусенко, яка започаткувала проект «Образи України».
Дуже вразила розповідь пані Марини про те, що вона знайшла в архівах документи про битву біля річки Прут. Петро І опинився в оточенні, тричі надсилав прохання про капітуляцію і вислав своїх представників домовлятися про будь-які умови. Зрештою, пообіцяв незалежність Україні. Але тільки-но вибрався з оточення, почав розповідати про свою тріумфальну перемогу над турками і знищувати документи про капітуляцію. Сьогодні особливо виразно бачимо, що росіяни не змінюються.
Також привертають увагу розміщені в книзі дослідження Ігоря Полуектова «Кілька сторінок історії України за картами з європейських архівів» та Олександра Алфьорова «Відтиски печаток Юрія Немирича, Івана Ковалевського та Івана Федоровича».
Ми маємо пишатися своєю історією. Як би нас не знищували століттями, те, що відбувається тепер, – розбуджує нашу генетичну пам’ять перемог над ворогом. Ми знову захищаємо цивілізацію від московитських варварів. Ми надихаємо світ. Так було і так буде.
Дякуємо пані Марині за її колосальну дослідницьку працю!
А з її книгою всі охочі можуть познайомитися тут.