«Всі волонтери – янголи добра, Всі волонтери – душі без кордонів»

5 грудня в Україні та світі відзначають Міжнародний день волонтера. 

Волонтер у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які безоплатно працюють скрізь, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах, будинках престарілих і на війні. Це не робота, а справжнє покликання.

Офіційна назва Дня волонтера – Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку.

В Україні волонтерський рух розпочався у 90-х роках XX століття, а сьогодні визнаний на рівні держави і регламентується Законом України «Про волонтерську діяльність».

В Україні волонтерство запрацювало з новою силою під час революції Гідності, бойових дій на Сході та особливо сьогодні в час повномасштабної війни. За тисячами військових на фронті стоїть армія волонтерів, яка забезпечує бійців практично всім: медикаментами, одягом, військовим спорядженням.

В умовах воєнного часу поняття «волонтер» для України набуло надзвичайно важливого значення, адже це – тисячі людей, які забезпечують надійний тил нашій армії та підтримку вимушеним переселенцям.

За час повномасштабної війни волонтером став кожен українець – це й наші неймовірні освітяни, студенти, лікарі, рятувальники, актори, зірки шоубізнесу, водії… Українські люди, як ніхто інший, знають про волонтерство все!

Шукати по всьому світу бронежилети, дрони та тепловізори для захисників, купувати байрактари та супутник для української армії, плести маскувальні сітки, готувати тонни смачнющої їжі та відвозити на передову, знаходити потрібні ліки, здавати кров пораненим… І це лише частинка того, чим щодня займаються українські волонтери.

Відді наукової інформації та бібліографії підготував пам’ятку «Серцем покликані до милосердя: до Міжнародного дня волонтера».

Дякуємо всім, хто допомагає нашій країні, за вашу працю, сміливість та здатність вчасно прийти на допомогу!
Бажаємо усім вам невичерпної енергії, впевненості, наснаги у нелегкій, але дуже потрібній роботі!

ВОЛОНТЕР

Пишаюсь я козацьким духом,
Незламним, сильним та міцним,
Потужним волонтерським рухом,
Та як народ наш - вольовим.
Непереможним, нескоримим,
Що став під жовто-синій стяг,
Єдиним, як ніколи, вільним,
Твердим, немов сталевий цвях.
Тим, хто бере до рук не зброю,
І, ризикуючи життям,
Везе солдатам гумконвої –
Рідненькі, дякуємо вам.
Хто день і ніч плете та шиє,
Тушкує, смажить та пече,
Хто нагодує, обігріє,
Від Бога - волонтером є.

                     Олександр Кобиляков