«Я вбираю в слова те, що витає в повітрі»: засідання клубу «Дивослово», присвячене 60-річчю письменниці Оксани Забужко

19 вересня цього року виповнюється 60 років від дня народження Оксани Забужко – відомої української письменниці, поетки, громадської діячки.

Твори письменниці (лірика, оповідання, есе, повісті, романи) завоювали любов читачів і визнання критиків в Україні та далеко за її межами. Її книжки видають чималими тиражами, перевидають, перекладають за кордоном. Її поважають чи сприймають як одіозну особистість. Захоплено читають або, не обов'язково читаючи, оголошують вдало розкрученим брендом.

Під час засідання клубу учасники дізналися про життєвий шлях письменниці, її непросте дитинство, яке прийшлося на епоху переслідувань української інтелігенції і від чого дуже постраждали її батьки.

Було здійснено огляд книжок письменниці, а їх у неї немало – десятки книг поезій, романи,  публіцистичні та філософські твори.

Присутні мали змогу послухати деякі поетичні твори Оксани Забужко, зокрема «Рядок з автобіографії», «Читаючи історію», «Невже ще існують люди, котрі читають вірші?», «Я згоряю від ніжности…».

Усі з завмиранням слухали оповідання Оксани Забужко «Сестро, сестро», що складається зі спогадів і розповідей, якими авторка ідентифікує себе з головною героїнею твору.

Жваве обговорення викликали афоризми Оксани Забужко – про життя, українську мову, літературу, поетів, любов… Оксана Забужко має свій власний стиль – говорить коротко і правдиво. Ось лише деякі з її цікавих думок: «Не конче встромляти гострого ножа – щоб бути винуватим, цілком достатньо народитися»; «Тiльки жалiти себе не смiй, нiщо-бо не ослаблює так, як жалiсть до себе»; «Вже дівчинкою я знала, що належу до нації, котра завдячує літературі самим своїм існуванням»; «Бо що є рабство, як не iнфiкованiсть страхом»; «Нація, котра мислить про світ і себе в ньому категоріями позиченої мови, неминуче мислить несамостійно».

Прочитаний на занятті публіцистичний твір інтелектуалки Оксани Забужко «Діагноз: письменник», надрукований у книжці «І знов я влітаю в танк» (Київ, 2016), акцентував увагу присутніх на ролі українських письменників у суспільстві як моральних авторитетів.

Усі присутні по завершенню зустрічі виявили бажання ближче познайомитися з творчістю Оксани Забужко. І це не дивно. Адже саме такі люди є моральними авторитетами сучасного суспільства, крізь свої літературні твори відкривають сторінки правдивої історії нашого народу. Пані Оксані бажаємо міцного здоров’я, натхнення та нових творчих звершень.

А всіх, хто хоче прочитати твори письменниці, запрошуємо до нашої книгозбірні.

Лілія Віжічаніна, кураторка клубу «Дивослово»